Соні, родина Gliridae
Належать до ряду Гризуни. Вони мають вузьку голову з більш чи менш гострою мордою, досить великі очі та великі голі вуха, видовжений тулуб, невеликі кінцівки. На передніх лапах по чотири пальці, і замість великих — бородавка з приплюснутим нігтем, а на задніх — по п’ять пальців. Хвіст середніх розмірів із густою шерстю і перистий; на тілі шерсть також густа і м’яка. Передні зуби плоско заокруглені, нижні з боків сплюснуті, чотири кутні зуби кожної щелепи мають корені, що різко випинаються, і декілька досить рівно обточених поперечних борозенок, які глибоко врізалися в емалеву поверхню.
Соні — родина ссавців ряду Гризуни. 15 видів поширені головним чином у лісах Євразії (за винятком півночі) і Африки; в Росії є 4 види: соня-вовчок, ліщинова, садова і лісова соні.
Живуть на горбистих і в гористих місцевостях, лісах і чагарниках, гаях і садах. Соні живуть на деревах і в дуплах, рідше — у виритих ними земляних норах, а також між корінням дерев або в розколинах скель і кам’яних стін, причому прагнуть заховатися якомога глибше і далі від очей. Більшість з них удень спить і лише рано-вранці й у вечірні сутінки виходять по здобич.
Багато дрібних гризунів, особливо соні і польові миші, у разі крайньої небезпеки, подібно до ящірок, відкидають частину своїх хвостів, хоча і досягають цього дещо іншим шляхом. Якщо втрата хвоста у ящірки — результат перелому одного з хребців, то миша скидає тільки частину шкіри, що вкриває хвіст. Хвіст при цьому не коротшає, а в зубах у хижака залишається лише його зовнішня оболонка. Оголена частина мишачого хвоста, на відміну від регенеруючого хвоста ящірки, через декілька днів всихає і відпадає. За спостереженнями зоологів, миші з покаліченими хвостами трапляються частіше, ніж із цілими.
Виспавшись, вони стають украй рухливими: добре бігають і ще краще за інших лазять, хоча не можуть далеко стрибати, як білки.
У країнах з помірним кліматом із настанням холодної пори року соні впадають в зимову сплячку. Багато які з них збирають для цього часу харчові запаси і їдять їх, прокидаючись від сну; інші ж цього не потребують, оскільки за літо й осінь добре відгодовуються і можуть проіснувати за рахунок накопиченого жиру. їхня пожива складається з плодів і різноманітного насіння; деякі, крім того, їдять комах, яйця і молодих пташенят. Під час їди вони сидять по-білячі на задній частині тіла і передніми лапами підносять їжу до рота.
Деякі соні тримаються групами або принаймні парами; інші надзвичайно незлагідні. Влітку самка народжує в гарному кублі 4—5 дитинчат, яких виховує з великою любов’ю. Спіймані молодими, всі соні стають досить ручними, але їм не подобається, коли до них доторкаються руками, а старі звірі зовсім цього не терплять. Істотної користі соні не дають, скоріше завдають шкоди, оскільки злодіюють у наших садах; але їхня миловидність примушує забувати їхню провину і завойовує нашу прихильність, на яку більшість із них не заслуговує.
