Жаби (Bufonidae)
Живуть у всіх частинах світу, але в жарких країнах їх особливо багато. Це — нічні тварини, оскільки вдень вони виповзають зі своїх сховищ лише у виняткових випадках.
За способом життя вони почасти схожі на наземних жаб, але ще менше за них відчувають потребу у воді. Проте яйця свої вони відкладають у воду, де зародки і розвиваються. Величезну користь дають жаби людині, винищуючи всіляких шкідників, особливо черв’яків, равликів, жуків, а більші жаби поїдають також і дрібних хребетних.
Звичайна сіра жаба (Bufo bufo) має завдовжки від 8 до 12 см, а в теплих країнах досягає навіть 20 см. На вигляд вона дуже незграбна; все тіло її вкрите бородавками, які за вухами нагромаджуються у великі залози; колір зазвичай темно-сірий, іноді з оливковим або коричневим відтінком. На пальцях є неповна перетинка. Зона її заселення тягнеться по всій Європі, за винятком Ірландії, Сардинії й Корсики; поширюється також на Малу Азію, Центральну Азію і Японію.
Жаба — земноводне ряду Апurа, має щільне тіло, короткі кінцівки і суху бородавчасту шкіру. Представники роду Bufo поширені на всіх континентах, за винятком Антарктиди. З найвідоміших видів можна назвати звичайну жабу (В. bufo), очеретяну жабу (В. calamita) і жабу-ага, або морську жабу (В. marinus), завезену до Австралії для боротьби з тростиновим жуком — шкідником цукрової тростини.
Жаба ця живе у лісах в чагарникових заростях і часто тримається поблизу людського житла: в садах, на полях і луках, у льохах, у купах сміття тощо. Вибравши собі зручне сховище, вона живе в ньому постійно, тільки ночами виходить на полювання і постійно повертається до свого житла. Удень вона з’являється тільки в дощову або хмарну погоду.
Жаби (справжні жаби) — родина Безхвості земноводні. Довжина тіла — від 3 до 32 см. Існує понад 550 видів. Поширені скрізь (окрім півдня Південної Америки, Південної Австралії та Нової Зеландії). Крупних жаб (голіафа, жабу-бика, озерну жабу) в багатьох країнах вживають у їжу. В широкому значенні слова жабами називають усіх безхвостих земноводних. Класичні лабораторні тварини. Один вид занесений до Червоної книги Міжнародного союзу охорони природи і природних ресурсів.
Здобич жаби вистежують, здебільшого нерухомо причаївшись у засідці, дуже стрімко викидають свій язик і хапають жертву, що наблизилась. Часто трапляється, що жаба через свою незграбність падає в льох, колодязь або глибоку печеру, звідки не може вибратися, і живе там до самої смерті, якщо тільки завдяки якійсь щасливій випадковості не вибереться на волю. Улюблену поживу жаб, окрім усіляких комах, складають також слимаки. При нагоді вони хапають також дрібних ящірок або молодих змійок, хоча взагалі живуть мирно із собі подібними. Взимку жаба, як і інші плазуни, впадає в сплячку, для чого завжди вибирає сухе сховище подалі від води; при цьому вони дуже часто утворюють великі скупчення. Порівняно з ящірками та зміями жаби майже не мають ворогів, оскільки мало які хижаки наважуються проковтнути їх; захистом для жаб служать отруйні виділення їхніх шкірних залоз. Найбільшим ворогом їх є людина, яка нерозсудливо винищує цих корисних тварин.