Стерв'ятник (Neophron percnopterus)
Належить до родини Яструбині. Він зображений на старовинних єгипетських спорудах, стародавні єгиптяни і євреї оспівували його як емблему батьківської любові, та й нині до нього ставляться без жодного презирства. Він відрізняється від усіх відомих видів своєю статурою, схожою на воронячу, довгими, загостреними крилами, довгим східчастим хвостом і оперенням. Дзьоб видовжений; восковиця тягнеться далі за половину дзьоба; верхня частина дзьоба загнута вниз, але він тонкий і слабкий; ноги слабкі, і їхні середні пальці майже такі ж самі завдовжки, як і плесно; пальці озброєні слабо заломленими кігтями середньої довжини. Вся голова позбавлена пір’я. Брудно-білий колір, який на шиї і верхній частині грудей більш чи менш переходить у темно-жовтий, є переважним, але на спині і на черевці цей колір чистіший; великі махові пера чорні, плечові пера сіруваті. Довжина самки 79 см, розмах крил 160, довжина крила 50, довжина хвоста 26 см.
Населяє всю Африку, від північної межі до крайнього півдня, можливо, за єдиним винятком берегової лінії заходу, де його дотепер спостерігали тільки на островах Зеленого Мису. Але він є рідкісним явищем не тільки на узбережжі Червоного моря, але також і у внутрішніх частинах материка, він майже абсолютно уникає великих лісів. У Західній і Південній Азії він гніздиться в Малій Азії, Сирії, Палестині, Аравії, Персії, Туркестані, Афганістані, Гімалайських країнах, у Північній і Середній Індії, зате його немає на півдні цього материка, як і далі на схід, наприклад у Китаї.
Якщо він ситно поїв, то довго сидить на одному місці. Коли ходить, схожий на нашого великого ворона; коли летить, він дещо нагадує лелеку, а також бородача; тільки літає набагато повільніше і не так красиво. Одним стрибком стерв’ятник підіймається з землі та швидко летить, не рухаючи крилами. Так само часто, як і на скелях, можна його побачити на старих будівлях; у Північній Африці, Індії й Аравії — на храмах, мечетях, пам’ятниках і будинках. Стерв’ятник нерозбірливий у їжі. Він з’їдає все, що тільки можна з’їсти. Вважають, що падло є його основною поживою. Звичайно він з’являється скрізь, де є падло і прагне насититися. Стерв’ятник викльовує очі, видовбує отвір в задньому проході і прагне витягти через нього нутрощі або чекає, поки не наситяться великі грифи, і тоді обгризає кістки, залишені ними; але такий бенкет є його святковою стравою. Великі річки і море дають йому рясну здобич, тому що викидають на береги падло або принаймні поснулу рибу та інших морських тварин. Нарешті, він живиться і дрібними живими тваринами. Нападає на щурів, мишей, на дрібних пташок, на ящірок і інших плазунів; як злодій, грабує гнізда з яйцями і вправно ловить коників на лугах і вигонах.
Стерв’ятник — природжений падальник і збирач усяких відходів, включаючи послід. Там, де багато тварин, падальникам завжди є чим поживитися. Варто одному з висоти помітити поживу, як безліч грифів, сипів і птахів-стерв'ятників, що патрулюють у небі, кидаються до того місця.