Опосум звичайний (Didelphis)
Довжина тіла опосума близько 50 см, довжина хвоста 43 см. Тіло злегка видовжене і досить незграбне; шия коротка і товста; голова довга, зі смугастим лобом, поступово переходить в довгу загострену морду; кінцівки короткі, пальці вільні й майже однакової довжини; задні кінцівки мають великі пальці, які протистоять іншим. Досить товстий, круглий і гострий на кінці хвіст вкритий шерстю тільки біля основи, а по всій довжині має тонкі ряди лусок, між якими лише місцями виступає декілька коротких волосків. Самка має справжню сумку, колір якої може бути різним — від білого до чорного.
Опосуми — родина ссавців ряду Сумчасті. Довжина тіла 7—50 см, хвоста 4—55 см. Близько 80 видів поширені в Америці (від південної частини Канади до Центральної Аргентини).
Америка від Сполучених Штатів до Чилі та Південної Бразилії є батьківщиною опосума. Місцеперебуванням йому служать ліси і чагарники.
Опосум, про що свідчить вся його будова, — тварина деревна, на землі він пересувається досить повільно і безпорадно. Під час ходи ступає всією ступнею.
З його органів чуття особливо розвинений нюх; говорять про здібності опосума вистежувати здобич. Він чутливий до світла, яке його засліплює, і тому ретельно ховається від нього. Цього достатньо, щоб визнати, що й зір опосума має бути досить добре розвинений. Але інші відчуття перебувають, поза сумнівом, на дуже низькому рівні розвитку.
У великих, темних лісах опосум крадькома бродить і вдень і вночі, хоча віддає перевагу темряві. Але там, де він боїться небезпеки, і навіть там, де йому докучає денне світло, він з’являється лише вночі, а цілий день спить в норах або дуплах дерев. Лише під час спаровування живе разом із самкою; решту ж часу живе самотньо, як і всі близькоспоріднені йому тварини.
Він не має певного житла, а користується будь-яким затишним кутком, який знаходить вранці після закінчення своїх нічних поневірянь. Якщо йому пощастить і він знаходить нору, в якій живе який-небудь слабкий гризун, то, звичайно, це йому на руку; в такому разі мешканець того житла може стати його жертвою. Він їсть всіх дрібних ссавців і птахів, яких тільки може спіймати, а також яйця, різних земноводних, великих комах, їхні личинки і навіть черв’яків, але у разі нестачі тваринної їжі задовольняється насінням і їстівним корінням. Однак опосум — кровожерлива тварина. У курниках він часто убиває всіх мешканців і висмоктує тільки їхню кров, не чіпаючи м’яса. Це пиття крові, кажуть, сп’янює його, як наших куниць, тому часто його знаходять уранці сплячим серед мертвих птахів. В інших випадках він стає сліпий і глухий, забуваючи про будь-яку небезпеку, і, не припиняючи вбивства, без опору дозволяє собакам душити себе або розгніваному фермеру убити.
Утім, убити опосума нелегко, оскільки він живучий і на крайній випадок вміє рятуватися, удаючи із себе мертвого.
На підставі спостережень за опосумом у неволі встановлено з достатньою достовірністю, що самка народжує дитинчат приблизно після 14-денної вагітності або, краще сказати, переносить їх зі свого тіла в сумку. Кількість дитинчат коливається між 4 і 16. Спочатку вони ще зовсім безформні і дуже малі, завбільшки приблизно з горошину; очей і вух немає, навіть ротова щілина не чітка, хоча вона, звичайно, повинна бути достатньо розвинена, щоб служити сполучною ланкою між дитинчам і матір’ю. Рот розвивається набагато раніше, ніж решта частин тіла; пізніше розвиваються очі та вуха. Приблизно через 14 днів відкривається сумка, яку матір може довільно звужувати і розширяти за допомогою особливих шкірних м’язів; а через 50 днів дитинчата стають вже цілком розвинені, завбільшки з мишу, вкриті шерстю, і розплющують очі. Після 60 днів годування в сумці їхня вага збільшується більш ніж у сто разів у порівнянні з початковою. Мати у жодному разі не дозволяє відкривати сумку, щоб розглянути дитинчат. Лише досягнувши розмірів щура, дитинчата виходять із сумки, але залишаються ще з матір’ю і, хоча й уміють вже бігати, але мати дістає їм поживу і піклується про них.