Буйвіл рудий (червоний) (Syncerus coffer nanus)
Належить до родини Порожнисторогі, європейці його називають «кустарною коровою». Висота буйвола у холці сягає 1,2—1,5 м, вага найкрупнішої тварини ледве перевищує 350 кг. Волосся, що вкриває його світлу шкіру, переважно густе, нижня частина тіла часто має жовтувате, рудувате або буре забарвлення, але трапляються також і темніші екземпляри, які здалека здаються майже чорними. Кінець хвоста, прикрашений китицею, а також нижні частини кінцівок у цього виду чорні. На дуже великих вухах помітні яскраво-жовті пучки волосся 15—18 см завдовжки. Роги широко сидять на лобі, що характерно, здається, тільки для екземплярів з Північно-Західної Африки; вони плоскі або круглі і простою дугою загинаються догори. Біля своєї основи роги плоскі, 10—12 см завтовшки, розходяться в різні боки і загинаються догори, потім тонкі кінці загинаються наперед і всередину. Найбільша відстань між рогами 35—40 см; кінці рогів відстоять один від одного на 20—25 см.
Буйвіл рудий однаково живе як на рівнинах, так і в гористих місцевостях. Протягом дня рудий буйвіл відпочиває серед низьких колючих степових кущів і молодої порослі, подібно до антилоп; іноді його можна побачити в невеликих гаях, а також уздовж порослого лісом берега. Вранці і ввечері він дуже рухливий, а вночі пасеться. Часто забирається на плантації, але особливо охоче відвідує спустошені пожежею смуги, де тільки починає пробиватися молода трава: там він мирно пасеться поряд з антилопами, проте, не змішуючись з ними.
Поширений рудий буйвіл у західній половині Африки, займає велику плошу країн, що лежать у тропіках країн. Східні межі зони поширення, за Бауманом, проходять у Конго приблизно через водопади Стенлі.
На відкритому місці він дуже полохливий, але, сховавшися в гущавину, лежить там, притаївшися. Звідти нічим його не можна виманити: він пропускає повз свій притулок загоничів і собак і встає тільки тоді, коли вони самі на нього наткнуться. Але й тоді він ще зволікає із захистом. Інша справа, якщо його зачепить куля: тоді він може зробитися так само небезпечним, як і чорний буйвіл, якщо ще не більше завдяки своїй спритності. Поранений буйвіл ховається в найближчі кущі, стає тут за вітром, підстерігає стрільця, що запально йде за ним, і несподівано нападає на нього, причому часто підхоплює на роги і випадкову людину, що йшла собі повз його схованку.
