Горихвістка звичайна, лисуха, червонохвістка, калуферка (Phoenicurus phoenicurus)

Належить до родини Дрозди. У старих самців лоб, голова з боків і горло чорні, решта верхньої частини — попелясто-сіра; груди, боки і хвіст яскравого іржаво-червоного кольору; передня частина голови і середина нижньої частини тулуба — білі. Самка зверху темно-сірого кольору, знизу — сірого; темне забарвлення горла у неї іноді ледве помітне. У пташенят верхня частина тулуба сіра, з іржаво-жовтими і бурими цяточками, а сірі пера нижньої частини тулуба з іржаво-жовтою облямівкою. Очі бурі, дзьоб і ноги чорні. Довжина тіла досягає 14 см, розмах крил — 23, довжина крила — 8, а хвоста — 6 см.

Горихвістка поширена в усіх країнах Європи, віддає перевагу листяним лісам на рівнинах, але не уникає також і гористих місцевостей, і тому поселяється скрізь, де є придатні для неї умови. На сході зона її поширення доходить до Персії і Туркменії.

Спів у неї кращий, милозвучніший і різноманітніший, ніж у її родичів. Вона охоче наслідує спів інших птахів. Живиться горихвістка відповідно до свого місцеперебування, збирає здобич в основному з листя і з землі. Гніздо будує звичайно в деревах з дуплами і лише як виняток — в розколинах стін або скель, але майже завжди в отворах, і по можливості в таких, які мають вузький вхід. Горихвістка відкладає яйця в другій половині травня, від 5 до 8 штук, завбільшки 18 мм, а завтовшки 13 мм, з гладкою шкаралупою чудового блакитно-зеленого кольору. Другий виводок буває в липні. Але для влаштування другого гнізда пара завжди вибирає нове дупло, а наступного літа повертається до колишнього гнізда.