Лин (Tinca)

Характеризується дрібнолускатим покривом; у шкірі особливо розвинений верхній слизовий шар. Європейський лин (Tinca tinca) досягає завдовжки 70 см і важить 4, іноді близько 6 кг. У Середній Європі трапляється різновид «золотий лин» (Tinca chrysitis), дуже красива риба з чорною спиною і золотисто-рожевими боками, червоними плавцями. У Європі лини дуже поширені, але ще більше їх у Західному Сибіру, в Обському басейні. Тримаються переважно в стоячих водах з мулистим або глинистим дном, на якому й лежать ліниво, майже нерумхомо.

Лин — вид риб з родини Коропові, досить поширений у Європі та Центральній Азії. Тіло товсте, забарвлення синьо-зелене з бронзовим відливом на боках, луска дрібна, плавці заокруглені. Тримається в придонному шарі, віддає перевагу мулистим озерам і річкам із рясною рослинністю, здатний жити у воді з незначною кількістю кисню.

Наскільки невимогливі лини до якості води, свідчить такий випадок, про який розповідає Яррель. При очищенні однієї старої помийної ями, яка тривалий час була наповнена нечистотами, коли підняли дошки, знайшли 400 великих відгодованих линів, один із них був так затиснутий між корінням, що не міг рухатися. Таке позбавлення волі сталося, очевидно, вже дуже давно, оскільки все тіло його набуло форми тієї невеликої порожнини, в якій могло розростатися, а саме: була сильно потовщена задня частина, хвіст в окружності мав 70 см, а довжина всього тіла досягала 85 см. Важило це відгодоване страхопудало близько 6 кг. Рибу цю обережно вийняли і пустили в ставок, де вона згодом добре освоїлася і прожила ще 12 місяців. На зиму лини зариваються на дні в мул і залишаються до весни в заціпенілому стані.