Черепаха зелена морська, або супова (Chelone, або Chelonia mydas)
Водиться у всіх морях тропічних і субтропічних країн. У Середземному морі її немає, але є споріднений їй інший вид. Тварина ця досягає розміру 1 м або дещо більша, а вага — до 450 кг. Забарвлення спинного щитка непостійне, але зазвичай буває зеленувато-бурим із темними плямами і лініями, які утворюють мармуровий малюнок. У морях ці черепахи здебільшого тримаються поблизу берега, у відкритому морі бувають рідше. У воді плавають дуже добре і вправно, розсікаючи воду своїми ластами, так що їхні рухи нагадують політ великих хижих птахів, наприклад, орлів. Вони легко можуть нерухомо лежати на поверхні та дрімати, у воді можуть триматися на якій завгодно глибині. Чуйність і обережність їхні вражаючі: почувши щонайменший шум або відчувши небезпеку, вони вмить ховаються у глибині. Зелені черепахи часто збираються значними товариствами.
Черепаха зелена, або супова, (Chelonia mydas) належить до родини Морські черепахи (Cheloniidae). Звичайна довжина панцира — близько 1 м, маса 100—200 кг. Тримається в прибережних краях, на мілководді з заростями морської трави. На відміну від інших представників родини і від шкірястої черепахи, майже винятково рослиноїдна. Має дуже смачне м'ясо і донедавна була цінним об'єктом промислу.
Їхню поживу складають морські водорості, особливо одна рослина — Zostera marina, яка називається черепашачою травою; де водяться черепахи, там завжди на поверхні плавають відгризені стебла морських рослин, із чого і можна судити про їхню присутність. Напавши на зарості улюблених їхніх рослин, черепахи не тільки наїдаються досхочу, а й готують собі запас на майбутнє.
Хоча зелені черепахи — цілком морські тварини, проте вони до певної міри прив’язані до окремих берегів. Самки відкладають яйця постійно в одних і тих самих місцях і обирають для цього пустинні острівці з низькими піщаними берегами і взагалі місцевості, мало відвідувані людиною. Перш ніж вийти на берег, самка ще напередодні цілий день плаває недалеко від берега і дуже ретельно досліджує місцевість. Найменший шум або який-небудь підозрілий предмет лякає її і змушує шукати іншого місця. Розповідають, що поява корабля поблизу місця кладки яєць на декілька днів проганяє цих обережних тварин від берега, гарматний постріл розполохує їх на цілий тиждень. Якщо ж усе йде благополучно, черепаха поволі виповзає на берег, відходить кроків на 30—40 від лінії припливу, вириває невелику ямку, відкладає туди яйця і, знову заповнивши її піском, йде назад у море; на цьому і закінчується її піклування про потомство. Кількість яєць буває дуже великою: за один раз самка кладе до 100 і до 200 штук, але через декілька днів зазвичай відкладає ще новий запас дозрілих яєць, а іноді кладе яйця ще й утретє, тому загальна кількість яєць, відкладених однією самкою, досягає іноді 300—400 штук. Молоді черепахи, що вилупилися з яєць, керуючись інстинктом, повзуть у море, але спочатку не вміють пірнати і тому стають легкою здобиччю морських чайок, чапель, риб та інших хижаків. Дорослі черепахи у своїй рідній стихії порівняно рідко потерпають від хижаків різного роду; найбільшим із ворогів є людина, яка ловить їх різними способами, найчастіше сітями. Вийшовши на суходіл, тварини ці виявляються зовсім безпорадними, тому їх легко захоплюють не тільки люди, а й хижі тварини, як великі, так і дрібніші, наприклад, дикі собаки.
У всіх країнах, де є черепахи, під час кладки яєць місцеві мешканці кидають майже всі свої звичні справи і займаються відшукуванням черепашачих гнізд, причому захоплюють на березі і самих черепах. Десятки і сотні тисяч яєць винищуються тоді неощадливою людиною, і внаслідок цього в багатьох місцях ці корисні тварини зовсім перевелися або стали великою рідкістю.