Шовкопряд непарний (Lymantria dispar)

Названий так через спосіб розташування жилок на крилах. Самець сірувато-бурого кольору, самка брудно-білого. їхній політ нагадує кажанів; вони пурхають так швидко, що за ними важко встежити очима. Самка — дуже ледача і незграбна істота, особливо вдень, тому якщо її зіштовхнути з дерева, на якому вона сидить, вона не скористається своїми крилами, а важко впаде на землю.

Гусениці непарного шовкопряда забарвлені строкатіше: їхня спинка укрита бородавками: на перших п'яти сегментах вони сині, решта — червоні. Вони нападають головним чином на фруктові сади і городи, але іноді атакують і дубові ліси. Самки після кладки залишаються сидіти «на яєчках» і вмирають. У кожній кладці може бути до 400 яєць.

Яйця кладуться не просто на стовбур; останній заздалегідь змочується шаром слизу, до якого прикріплюють настил з волосків. Потім уже кладуться яйця і знову вкриваються настилом. Наступної весни починає вилуплюватися гусінь, яка зазвичай з’являється у величезній кількості та починає об’їдати листя з усіляких садових і лісових дерев. Ненажерливість їх настільки велика, що, об’ївши все листя з дерев, вони починають умирати з голоду.

Шовкопряди< — назва стосується декількох родів метеликів, у тому числі й тутового шовкопряда. Історично виробництво шовку пов’язується з Китаєм, Індією та Японією, але його намагалися одержувати в Європі та в Північній Америці, використовуючи культивований інтродукований вид. Шовк, продукований видами, відмінними від тутового шовкопряда, часто називають чесучею або туссором./em>