Казуар шоломоносний (Casuarius casuarius)
Вирізняється волосистим оперенням. Дзьоб у нього прямий, із боків стиснений, тому здається круглястим, на спинці опуклий. Перед трохи гачкуватим кінцем дзьоба, зверху і знизу, помітні зубці. Ніздрі, борозенки яких займають майже весь дзьоб, відкриваються біля самого його кінчика. Голова має кістяний шолом, який у всіх дотепер відомих видів має різну будову. Шия у верхній половині гола і дуже яскравого кольору, спереду ж зазвичай є один або два шкірясті нарости. Короткі товсті ноги трипалі; кігті внутрішніх пальців більш ніж удвічі довші за кігті інших пальців. Короткі крила не мають справжніх махових пер; на їх місці помітні п’ять круглих стовбурів без борідок, які схожі на рогові шпильки; справжніх рульових пер теж немає. Покрив тіла швидше схожий на волосся, ніж на пір’я, оскільки короткі, жорсткі борідки стирчать роздільно і не мають бічних волокон. Шолом утворюється з підвищення лобової кістки і вкритий роговою масою. Виразної відмінності між статями немає.
Шоломоносний, або звичайний, казуар (Casuarius casuarius). Він трохи вищий за 1 м і, як усі інші представники нелітаючих птахів, має недорозвинені крила. Голі ділянки на шиї мають червоний і синій колір. Населяє лісові зарості Нової Гвінеї та деяких сусідніх островів.
Усі мандрівники, які хоч що-небудь могли повідомити про життя казуарів на волі, погоджуються з тим, що вони, на противагу своїм родичам, населяють дрімучі ліси. На малонаселених островах вони не тільки не рідкісні, а навіть швидше звичайні, хоча трапляються завжди поодинці. Від Уеллеса ми дізнаємося таке:
«Ці птахи мандрують дрімучими гірськими лісами, які вкривають острів Церам, і живляться переважно опалими плодами, комахами і ракоподібними. Самка кладе 3—5 великих красивих зернистих зелених яєць на підстилку з листя; самець і самка насиджують обоє, навперемінно, протягом цілого місяця».
Казуари не бігають, а пересуваються підтюпцем, тримаючи тулуб у горизонтальному положенні; причому через подовжене пір’я надхвістя птах здається вищим ззаду, ніж спереду. Казуари йдуть один за одним не надто швидко, але якщо їм дійсно доводиться від когось утікати, то вони мчать із вражаючою швидкістю, роблячи при цьому на диво спритні повороти і стрибки іноді 1—1,5 м заввишки. Казуари відмінно плавають.
Цих птахів слід прилічити до рослиноїдних, хоча вони не зовсім гребують і тваринною їжею. Гааке виявив, що в лісах Нової Гвінеї казуари живляться переважно ніжними плодами, зерна яких траплялися не перетравленими в їхньому посліді. Особливо вони люблять багряно-червоні плоди однієї пальми.
У неволі казуари часто кладуть яйця, але лише в небагатьох зоологічних садах вдалося вивести пташенят. Найбільша перешкода для розмноження полягає в незлагідності самих птахів. Рідко можна знайти пару, яка жила б у мирі.