Біхорка звичайна (Geleodes araneoides)

Поширена по всій Південній Європі і в Єгипті. Вона червонуватого кольору, спереду майже бурого, черевце дещо темніше. Біхорки живуть в очеретах і очеретяних чагарниках, у міжгір’ях глинистого грунту; вони не уникають людини і дуже часто поселяються в її житлі або в надвірних спорудах, удень ховаються під камінням і в щілинах, на полювання виходять уночі. Намітивши здобич, біхорка кидається на неї сильним стрибком і вмить встромляє в жертву свої клішні. Незважаючи на свої невеликі розміри (5—7 см), біхорка дуже люта і для багатьох тварин, що значно більші за неї, є серйозною небезпекою.

Одна біхорка 52 мм завдовжки кидалася з люттю на кожну комаху, яку до неї пускали. Коли до неї наблизилася ящірка, то вона скочила їй на спину, встромила їй свої клішні в потилицю і, убивши, з’їла її всю, залишивши лише декілька кісточок.