Замбар індійський (Cervus unicolor)

Належить до родини Оленячі підряду Жуйні. Загальна довжина його тіла 2,1—2,4 м, з яких близько 30 см припадає на частку хвоста; висота в холці 1,25—1,35 м.

Зона поширення замбара займає всю Британську Індію з Цейлоном, Бірмою, Сіамом, деякі частини Малаккського півострова. У Гімалайських горах цей олень піднімається на висоту до 3000 м над рівнем моря. Горбисті, вкриті лісом і гористі місцевості він вважає кращими, ніж рівнини. За словами Стерпдаля, замбар зазвичай п’є один раз на три дні, отже, не дуже часто шукає річки та інші джерела.

Самка за кольором цілком схожа на самця, та й теля мало чим відрізняється від дорослих. Роги замбара зазвичай мають тільки три гілки. Жердон же запевняє, що він, особливо в Південній Індії, бачив багато замбарів, у яких замість вилоподібного розгалуження була тризуба крона. Еліот згадує про роги навіть із чотиризубою кроною. Роги то гладші, то шорсткіші, різною мірою зморщені і вкриті гульками; середня довжина рогів, зміряних по вигинах, досягає 90 см, хоча часто трапляються роги і завдовжки 100 см; як виняток бувають роги завдовжки 110 і 120 см. Надочні гілки досягають довжини 30—45 см. При цьому стовбури вирізняються особливою товщиною; над дудками вони досягають 17—24 см в обхваті, біля середини — 14—20 см.

Пожива замбара складається з трави, молодих пагонів деревних порід і різних плодів. Ці тварини уникають сонячного проміння і вдень перебувають у тінистих місцях. Пасуться ж уночі аж до ранку, як поодинці, так і парами, а також маленькими і великими стадами. Самці скидають роги у квітні, нові костеніють у них наприкінці вересня. За словами Жердона, приблизно в цей час у самок починається тічка, і їх своєрідний крик можна почути переважно вранці і надвечір. Самка народжує лише одне маля.

На замбарів полюють переважно з рушницею по слідах, іноді підстерігають біля місць, де вони зазвичай п’ють.