Генета звичайна (Genetta genetta)
Єдина вівера, яка живе в Європі, де, окрім неї, з представників цієї родини є ще два види мангустів. Тіло її досягає завдовжки 50 см, хвіст — 40 см, висота в загривку 15—17 см. Струнке тіло підпирають дуже короткі кінцівки, голова мала, ззаду широка, морда довга, вуха короткі, широкі, з тупими кінчиками. Очі з такою ж зіницею, як у кішок, удень звужуються і перетворюються на вузькі щілини. Анальна залоза мала і виділяє лише незначну кількість масної рідини, що пахне мускусом. Основний колір короткого, густого і гладкого хутра світло-сірий, який переходить у жовтуватий. На боках тіла є чотири-п’ять поздовжніх рядів плям різної форми і чорного кольору, рідко змішаного з рудувато-жовтим, а на шиї зверху — чотири безперервні поздовжні смужки, напрямок яких змінюється. Горло і нижня частина шиї світло-сірі; темно-бура морда має світлу смужку над спинкою носа, пляму біля ока і маленьку пляму над оком; кінець верхньої щелепи білого кольору. Хвіст має сім або вісім білих кілець і чорний кінчик.
Довжина тіла генети 40—55 см, хвіст приблизно такий самий, вага — близько 2 кг. Самці трохи більші за самок. Генета приносить дитинчат двічі на рік, в середині — наприінці весни і наприінці літа. Вагітність триває 56—77 днів. Народжується від 1 до 4, звичайно 2—3 дитинчат.
Справжньою батьківщиною цього звіра слід вважати гори Атласу і Північної Африки. Проте він спостерігається також у Європі, головним чином в Іспанії та Південній Франції. Живе як на безлісих і позбавлених дерев горах, так і на лісистих, проте спускається і на рівнини. Вологі місця поряд із джерелами, місцевості, багаті на чагарник, кам’янисті урвища є його улюбленим місцеперебуванням. Він звивається зі спритністю змії між камінням, рослинами, травою і кущами і миттєво ховається за ними.
У Марокко генету тримають в будинках з тією ж метою, що і нашу хатню кішку, — вона винищує щурів і мишей. Її охайність робить її приємним співмешканцем, але запах мускусу, яким вона дуже швидко наповнює увесь будинок, схоже, дуже сильний для європейців.
Найчастіше генету можна побачити вночі. Лише досить пізно після заходу сонця вона з’являється і нечутно ковзає від каменя до каменя, від куща до куща, старанно нюхаючи і прислухаючись у всіх напрямках, вишукуючи здобич. Дрібні гризуни, птахи і їхні яйця, а також комахи складають її поживу. Для погано обгороджених курників і голубників вона так само небезпечна, як куниця і тхір, але такі розбої компенсує полюванням на щурів і мишей. Рухи її красиві і витончені, швидкі і спритні. Я не знаю жодного іншого ссавця, який так само, як вона, умів би рухатися із гнучкістю змії і зі швидкістю куниці. Під час нападу вона нечутно ковзає по землі, так випроставши своє вузьке тіло, що воно разом із хвостом утворює одну пряму лінію, і, розставивши ноги наскільки можливо, раптом сильним стрибком кидається на здобич, душить, видаючи задоволене бурчання, і береться за обід. Під час їди шерсть її стирчить дибки, неначе їй постійно доводиться боятися втратити здобич. Вона вміє також чудово лазити і не ніяковіє навіть у воді.
Генет дев'ять видів. Вісім з них водяться тільки в Африці, а один — мала плямиста генета — також в Іспанії і суміжних регіонах Франції, крім того, в Палестині. На жовтувато-сірому тлі у неї темні плями, як у леопарда (правда, народжуються в одному посліді з плямистими і чорні як ніч генети). Звір невеликий — близько метра завдовжки, дуже граціозний, спритний, полює вночі і у сутінках, а вдень ховається в дуплах, у розколинах скель, в густих колючих кущах.