Скунси свиноносі (Conepatus)

Живуть у більшій частині Південної Америки — аргентинський скунс (Conepatus castaneus), південноамериканський скунс (Conepatus chinga), амазонський скунс (Conepatus semist-riatus) та ін. Цих вонючок бразильці називають «сурильо». Зубів у них 32; довжина тіла досягає 40 см, хвоста — 28 см. Колір шерсті і малюнок їхнього хутра надзвичайно мінливі. Загалом густа і довга шерсть коротка тільки на морді, потім поступово подовжується і досягає довжини на боках 3, на спині — 4, а на хвості — 7 см. Колір шерсті, за Гензелем, переходить від чорно-сірого і чорно-бурого до блискучо-чорного. Білі смуги починаються на лобі і, відділяючись одна від одної на ширину пальця, тягнуться аж до хвоста; іноді проміжку між ними немає майже зовсім, а самі смуги зникають вже в ділянці останніх ребер; в окремих випадках смуг взагалі немає, і тоді все хутро виявляється одноколірно-чорним. Хвіст на кінці переважно білий, або ж чорне і біле волосся так перемішане, що забарвлення здається сірим; іноді ж, а саме тоді, коли білі смуги не дуже виразні на спині, хвіст стає абсолютно чорним.

Що стосується способу життя сурильо, то, за словами Гензеля, він не відрізняється істотно від життя куниць. Живе сурильо на лугових просторах південноамериканських степів і в невеликих лісах, розсіяних по лугах. Тут присутність скунсів легко можна виявити завдяки невеликим воронкоподібним заглибленням, які ця тварина вириває в ґрунті, відшукуючи жуків-гнойовиків. Сурильо, як і борсук, вириває ці ямки передніми лапами, а не носом.