Аддакс, або мендес (Аddax nasomaculatus)

Належить до родини Порожнисторогі підряду Жуйні, — досить незграбна тварина; тулуб у нього осадкуватий, біля загривка помітно піднесений, біля крижів дуже заокруглений, голова видовжена, але широка ззаду; ноги сильні і досить товсті. Шерсть густа і, за винятком деяких ділянок, коротка і жорстка. Попереду рогів біля їхнього коріння є чуб, що звисає на чоло; від вух до потилиці тягнеться смужка довгого волосся; передню частину шиї прикрашає довга грива. Бурий колір шерсті на голові, шиї і гриві досить різко відокремлюється від основного жовтувато-білого. Під очима тягнеться широка смуга, позаду очей, так само як і на верхній губі, є білі плями; китицю на досить довгому хвості утворює біле і буре волосся. Холодної пори року жовтувато-білий колір шерсті поступово переходить у сірий. У самця колір шерсті темніший і грива більша, ніж у самки. Молоді тварини бувають зовсім білі. Довжина тулуба — 2 м, висота у холці — понад 1 м. Роги, спрямовані вгору і назад, утворюють два гвинтоподібні закрути і поступово розходяться догори, від голови і до кінчиків охоплені кривими, не зовсім правильно розташованими кільцями кількістю від 30 до 45. На останній третині рогів кілець немає, вони прямі і зовсім гладенькі.

У холці аддакс досягає 115 см, важить до 125 кг.
Повелителі кочівників і бедуїнів вважають мендес-антилопу однією з найблагородніших тварин і полюють на них не тільки задля м’яса, а й для того, щоб випробувати швидкість своїх коней і прудких собак, а також щоб добути молодих тварин і потім приручити їх.

Аддакси водяться в країнах Північної Африки. Вони живуть у найсухіших місцях, де, на запевнення кочівників, на величезній відстані немає жодної краплі води. Вони боязкі і полохливі, як і інші антилопи, моторні і невтомні у бігу.