Борсук яванський смердючий, або короткохвіст (Mydaus javanensis)
Належить до роду Смердючі родини Куницеві. Зросту він невеликого, завдовжки сягає 37 см, з яких близько 2 см припадає на короткий хвостик. Густа, довга шерсть рівномірно забарвлена в темно-коричневий колір. Біла або жовтувато-біла смуга проходить від тімені по всьому хребту до кінчика хвоста. Нижня частина тіла світліша за верхню. Хутро складається з шовковисто-м’якого підшерстка і жорсткого волосся ості, яке утворює по боках голови і на потилиці щось на зразок гриви. Бок, який спостерігав цю тварину переважно на Яві, додає також, що вся лицьова частина голови до вух позбавлена волосся, а власне морда забарвлена під колір тіла. Короткохвіст живе на Суматрі, Яві і Борнео.
Борсук яванський смердючий поширений на Великих Зондських островах. Довжина тіла 37—51 см, короткого хвоста 5—7см, вага 1,4—3,6 кг.
Короткохвіст влаштовує свою нору з особливою обережністю і неабияким умінням на незначній глибині під поверхнею ґрунту. Якщо він відшукає місце, захищене довгим і міцним деревним корінням, то саме між ними, під деревом, він і вириває улоговину нори, надаючи їй правильної кулястої форми з діаметром в один метр. Звідси до поверхні землі йдуть в різні боки, приблизно до двох метрів завдовжки, ходи, зовнішні отвори яких, як правило, бувають прикриті гілками або сухим листям. Протягом дня короткохвіст залишається в своїй норі; з настанням ночі виходить на пошуки личинок і черв’яків, особливо дощових, яких дуже багато в родючому чорноземі. Проте, вириваючи із землі дощових черв’яків, подібно до свиней, писком, короткохвіст цим самим заподіює полям шкоду. За Боком, короткохвіст приносить від трьох до чотирьох дитинчат. За Горс-фільдом, він живе на Яві виключно на високогір’ях, не менше 2 тисяч метрів над рівнем моря, і спостерігається в цих межах так само регулярно, як і властиві цій місцевості рослини. Всі гірські жителі його знають дуже добре, а також його звички; тим часом у долинах він відомий мало.
Горсфільд повідомляє:
«М’ясо короткохвоста може бути дуже смачне, якщо тварину швидко вбити і так само швидко видалити смердючі залози, які в такому разі не встигають зіпсувати своїм запахом решту м’яса. Що ж до рідини, то, як розповідає мій мисливець-абориген, короткохвіст може випорснути її з себе щонайбільше на відстань 60 см. Рідина ця дуже тягуча, а сильна її дія обумовлена її надзвичайною леткістю, так що, за деяких умов, вона може зіпсувати повітря в цілому селі; на близькій же відстані її запах в змозі довести деяких людей навіть до непритомності».
Усі рухи короткохвоста повільні, тому місцеві жителі часто його й ловлять. Вони взагалі не бояться короткохвоста і навіть їдять його м’ясо, оскільки, за словами Форбеса, вважають, що якщо хто привчить себе до цього, то позбавить себе від усіх хвороб.
