Каама, бубал звичайний, конгоні (Alcelaphus buselaphus)
Що належить до родини Порожнисторогі підряду Жуйні, вирізняється вузькою і довгою головою, порівняно невеликими вухами і незвичайним забарвленням. Короткі роги, товсті біля основи, мають близько 16 вузлуватих потовщень. Спочатку роги ростуть прямо вгору, потім трохи вперед, а гострі кінці їх майже під прямим кутом заломлені назад. У цієї антилопи переважний колір шерсті світло-бурий; лоб і передня частина голови темно-бурі; дві поздовжні смуги на передпліччі й гомілці та китиця на хвості забарвлені в чорний колір. Біле забарвлення мають кільцеподібні плями навколо очей, нижня частина грудей, живіт, внутрішня сторона стегон і широке дзеркало, що має форму півмісяця і яке заходить на стегна.
Каама водилася раніше в північній частині Капськой землі, але тепер постійними переслідуваннями витіснена звідти за Оранжеву річку.
«Частіше за все, — говорить Швейнфурт, — трапляються стада з 5—10 голів у безлюдних пустелях; на заселених теріторіях каама віддає перевагу рідкому чагарнику, що росте поблизу річкових долин. Вона має звичку опівдні відпочивати, стоячи біля дерев або яскраво освітлених сонцем термітних куп, і тоді завдяки своїй нерухомості часто залишається не поміченою мисливцями, оскільки її забарвлення майже не відрізняється від схожих за кольором вибраних нею для відпочинку місць».
За словами Гарріса, в Південній Африці на чолі кожного стада стоїть старий самець, який дуже ревнивий і не терпить у своєму стаді суперника.
Не менш рухливі, ніж усі інші антилопи, каами часто бавляться, роблячи дивні стрибки або несподівані повороти.
Щойно в стаді, окрім визнаного глави, з’явиться інший сильний самець, починаються поєдинки. Тоді каами падають на коліна і, пригнувши голову до передніх ніг, наближаються в такому положенні один до одного настільки, що аж майже стикаються лобами, і починають битися рогами з такою силою, що звук ударів буває чутно на далекій відстані. Подібно до оленів, бійці нерідко так сильно зчіплюються рогами, що не в змозі розійтися.
За повідомленням Гарріса, самка народжує по одному дитинчаті у квітні й вересні, отже, спаровування має відбуватися двічі на рік. Привезені до зоологічних садів Німеччини каами відмінно розмножувалися в неволі, і телят вдавалося вирощувати без особливих зусиль. Дитинча, що народилося у Франкфуртському зоологічному саду, було більше за новонародженого оленя і надзвичайно схоже на теля; у нього були високі ноги, довга голова, але при тому дуже опуклий лоб; забарвлення рудувате, як і у дорослих тварин. Незабаром після народження воно вже бігало з матір’ю, але рухи його були ще дуже незграбні. Із спостережень над молодими тваринами виявляється, що роги у них з’являються приблизно на третьому місяці, але тільки через кілька років вони набувають характерної для каами вигнутості, тому якийсь час вони зовсім не схожі на роги дорослої тварини, та й форма їх постійно змінюється, поки вони ростуть.
Окрім левів, леопардів та інших великих хижаків, каами страждають від паразитів, що нападають на них. Один вид ґедзів кладе яйця під шкіру, інший — у слизову оболонку носа; з цих яєць розвиваються личинки. Антилопам вдається іноді видаляти їх всіх одразу з носа чханням або пирханням; інакше вони завдають тваринам великих страждань.
М’ясо цих антилоп дуже цінується, воно смачніше за м’ясо більшості інших тварин. У Капській землі м’ясо ріжуть на смуги, сушать на повітрі і потім використовують для приготування міцного супу. Із шкури роблять ковдру, з дубленої шкіри — ремені і збрую, з твердих і блискучих рогів виточують різні дрібнички.