В’юни (Misgurnus)
Настільки відрізняються своєю зовнішністю від коропів, що деякі дослідники виділяють їх навіть в окрему родину, хоча з короповими вони мають, поза сумнівом, багато спільного. Тіло їхнє дуже довге, майже змієподібне, вкрите слизистою шкірою з дуже дрібними лусками; невеликий рот оточений вусиками і смоктальними бородавочками. Сюди належать близько 80 видів, які поширені по всьому світу. В’юни живуть як у проточних, так і у стоячих водах. Удень звичайно лежать на мулистому дні, а з настанням вечора, а також удень в похмуру погоду починають полювати на водяних черв’яків і комах, які й складають їхню поживу. За необхідності в’юни можуть заковтувати повітря з поверхні, оскільки дихають своїми зябрами і на повітрі, причому дихання у них пов’язане з кишковим каналом.
Родина В’юни (Cobitidae) об'єднує маленьких рибок з голим тілом або вкритим маленькими лусками. Навколо рота є 6—12 вусиків. Глоткові зуби однорядні, і їх багато. Передня частина плавального міхура знаходиться в кістковій капсулі, задня частина в реофільних видів значно зредукована.
Звичайний в’юн (Misgurnus fossilis) має навколо рота 10 вусиків; тіло чорного кольору з жовтими і бурими плямами і смужками; завдовжки досягає близько 30 см. Водиться не тільки в річках і озерах, але також у невеликих ставках і ямах. Якщо вода висохне, то він може, зарившись у мул, в такому стані перебувати декілька місяців. Улітку свині, що пасуться на болотах, часто виривають таких сплячих в’юнів і поїдають їх. Незвичайна чутливість в’юна до атмосферної електрики: ще задовго до настання грози (за деякими даними, за 24 години) в’юн стає дуже збудженим, безупинно підіймається з дна і знову опускається, висовує голову з води і захоплює ротом повітря. Для уважного спостерігача така поведінка в’юна є певною ознакою грози.
По всій Європі поширений інший вид в’юна — голець, слиж (Noemacheilus noemachelus), завдовжки не більше 15 см. Голець віддає перевагу проточним водам і охочіше тримається у швидкоплинних струмках. М’ясо їхнє досить смачне, особливо якщо його готують у вині або молоці. Ще менша звичайна щиповка (Cobitis taenia), яка досягає лише 8, поодинокі особини 10 см завдовжки; поширена в Росії і Середній Європі.
Майже повсюдно в Європі живе європейський голець, що досягає 8—10 см завдовжки. Цієї риби немає тільки в Північній Шотландії, Північній і Південній Швеції, Південній Іспанії, Середній і Південній Італії та в Греції. Водиться в чистих проточних водах біля дна, звичайно ховається за каміння, коріння та інші природні укриття. В пісок не заривається. Пересувається повзанням по дну. Коли рибка перелякана, прагне якнайшвидше сховатися, шмигнувши в каміння. Живиться дрібною донною тваринною їжею, яку їй допомагають знайти 6 відносно довгих вусиків.
