Бурозубка звичайна (Sorex araneus)

Розмірами трохи менша за хатню мишу: її довжина ледве досягає 11 см, з яких 4,5 см припадає на хвіст. Забарвлення тонкого шовковистого хутра коливається між яскравим червоно-бурим і блискучим чорним кольорами; боки забарвлені завжди світліше за спину, нижня частина тіла сірувато-біла з бурим відливом, губи білі, довгі вуса чорні, лапи бурі, хвіст зверху темно-бурий, знизу буро-жовтий.

Бурозубка є в Німеччині, Швейцарії, Англії, Франції, Італії, Угорщині і Галісії, ймовірно, також і в Росії; вона живе в горах, долинах, на полях, у садках, неподалік від сіл і навіть у самих селах і звичайно тримається поблизу води. Взимку заходить у будинки або принаймні в сараї і комори.

Як і більшість видів цієї родини, бурозубка — нічна тварина, яка вдень дуже неохоче залишає своє підземне приміщення.

Рухи бурозубки моторні та спритні: вона бігає по землі, стрибає досить далеко, може лазити по похилих деревах і, у разі потреби, вміє досить непогано плавати. Голос її різкий, тоненький, майже свистячий, але тихий, такий самий, як і в решти видів родини. Нюх у них розвинений дуже добре.

Вагітна бурозубка влаштовує собі кубло з моху, трави, листя і стебел рослин, охочіше в стінах або під порожнім корінням дерев. У ньому є декілька бічних ходів і м’яка підстилка. Тут у травні-липні народжує 5—10 голих, сліпих, із закритими вухами дитинчат.

Термін життя звичайної бурозубки всього 15 місяців.