Крутиголовка (Yunx torquilla)

Належить до родини Справжні дятли. Зверху вона попелясто-сіра, з темними хвилястими плямами і цятками; нижня її частина біла і деінде вкрита темними трикутними плямочками, горло і нижня частина шиї в поперечних хвилястих смугах на жовтому тлі, від тім’я до нижньої частини спини йде чорнувата поздовжня смужка. Решта малюнка верхньої частини тіла складається з чорнуватих, іржаво- і світло-бурих плям. Очі жовто-бурі, дзьоб і ноги зеленкувато-жовті. У молодняка забарвлення світліше, малюнок грубіший і очі сіро-бурі. Довжина тіла досягає 18 см, розмах крил 29—30, довжина крила 9, хвоста — 6,5 см.

Крутиголовка — непоказна пташка 16—18 см завдовжки, забарвлення в неї сірувате з бурими і рудими смужками та плямами. Зовні крутиголовка мало ним нагадує дятла, і навіть дзьоб її не пристосований до довбання дерева. Населяє більшу частину Європи, а також Середню і Північну Азію та північний захід Африки. Перелітна. Гніздиться у природних пустотах у стовбурах дерев. Живиться в основному мурашками, яких витягує з мурашника довгим клейким язиком. Захоплена зненацька крутиголовка розчепірює крила і хвіст, похитує головою, дико поводить очима і погрозливо сичить, як гадюка.

Крутиголовки населяють половину земної кулі, але їхня батьківщина лежить на півночі, тобто в Центральній Європі і Середній Азії.

У місцях свого гніздів’я крутиголовка вибирає місця, де є багато старих дерев, проте не густі зарості. Улюбленим місцеперебуванням її служать польові гаї, чагарники або плодові дерева, віти яких сплелися. Вона не боїться людей і охоче оселяється поблизу будинків, наприклад у садках, якщо хоч в одному з дерев знайдеться відповідне дупло, де можна було б влаштувати гніздо.

Крутиголовка з’являється тільки тоді, коли настає весна, і знову залишає нас ще до того, як скінчиться літо. За гарної весняної погоди вона прилітає вже між 10 і 15 квітня, але звичайно між 20 і 30 квітня, іноді навіть у перших числах травня, залишається на своїх місцях гніздування до початку серпня, інколи довше. Переліт здійснюють вночі; вони навіть збираються восени маленькими зграйками, вирушаючи разом у далеку дорогу, чого не буває, коли вони повертаються до нас — тоді вони прилітають поодинці.

Ця пташка виявляє надзвичайну здатність вертіти головою, через що й дістала однакову назву майже на всіх мовах. Вона ледача і рухається тільки тоді, коли це необхідно. їй зовсім не притаманна невтомність і жвавість дятлових та інших птахів, що вміють лазити по деревах. Ноги служать їй для того, щоб чіплятися, але, мабуть, зовсім не придатні для лазіння. По землі вона скаче важкими стрибками і, полетівши, незабаром знову прямує до якого-небудь дерева.

Улюблена її пожива — мурашки. Охочіше їсть лялечок, ніж комах. При нагоді вона живиться гусінню або іншими личинками і лялечками. Її язик, який може значно подовжуватися, надає їй велику послугу при добуванні поживи: ним вона дістає живу їжу з розколин дерев. У дуплі вона влаштовує собі гніздо. В середині травня самка кладе 7—12 маленьких білих яєчок; пташенята, що вилупилися з яєць, майже голі, але скоро заростають пір’ячком. Птахи абсолютно не турбуються про чистоту гнізда, яке врешті-решт стає справжньою помийною ямою.