Жаба зелена (Rana esculenta)
Належить до родини Справжні жаби. Довжина її тіла, не беручи до уваги кінцівок, досягає 6—8 см; колір шкіри зелений із чорними плямами і з трьома поздовжніми жовтими смугами.
Тіло її майже чотирикутне, незграбне, голова широка, сплюснута, з великою широкою пащею. Кінцівки добре розвинені, особливо задні, шкіра гладка, слизька. Очі великі, дуже рухливі, витрішкуваті, хоча можуть втягуватися далеко вглиб очноямкових западин. Вушні отвори прикриті зовнішньою барабанною перетинкою.
У більшості жаб язик немов вивернутий задом наперед: передній його кінець прикріплений, задній — вільний. Вийшла непогана стрілецька зброя. Правда, ефективна лише на дистанціях до десяти сантиметрів (у крупних жаб). Язик «вистрілює» з рота і повертається зі здобиччю назад за десяті й соті частки секунди.
Поширені ці жаби майже по всій Європі, у північно-західній частині Африки і в західній половині Азії. Тварини ці живуть звичайно біля маленьких озер, особливо оточених чагарниками і порослих водяними рослинами; в канавах, які хоча й пересихають, але ненадовго, в болотах, драговинах і трясовині.
Удень вони фіються на сонечку, всівшися на березі або на широкому листі водяних рослин, на якому-небудь предметі, що плаває або видається з води. Зігріті яскравим сонячним промінням, жаби поринають у солодку дрімоту і можуть залишатися в такому стані протягом декількох годин, якщо їх ніщо не потривожить. Однак це не заважає їм умить викинути липкого язика, щоб схопити необережну комаху і так само швидко проковтнути її. При щонайменшому шумі або небезпеці жаба кидається у воду, пливе дуже швидко, працюючи своїми лапами з перетинками, і заривається в м’який мул.
З наближенням вечора жаби збираються в зграї і в сутінках, розмістившися зручніше де-небудь на березі між стеблами рослин, починають свій концерт. Зір, слух і нюх у жаб добре розвинені. Зелену жабу можна назвати дуже хижою твариною: вона живиться тільки тваринами, спійманими нею самою. Найчастіше це комахи, павуки і равлики, молоді жаби і пуголовки, навіть свого власного виду.
Жаба зелена (Bufo vіridis), що досягає 7-10 см завдовжки, має дуже красиве забарвлення. Основний колір сіро-зелений, на тлі якого безліч плям оливкового або темно-бурого кольору і дрібні бородавки, жовтуваті або блідо-рожеві; живе в Німеччині та в деяких інших країнах Європи, за способом життя дуже схожа на звичайну жабу. Примітний дуже швидкий розвиток її личинок: пуголовки вже другого дня втрачають дугові зябра, а через 3—4 дні зовсім покидають воду.
Вже на початку квітня, якщо цьому сприяє погода, жаби прокидаються від зимівлі; але кладка ікри починається у них лише тоді, коли стає зовсім тепло. Яєць жаби відкладають дуже багато; вони яскраво-жовтого кольору, оточені товстим шаром драглистої речовини і згруповані в кетяги досить значних розмірів, а іноді й у шнури. Початковий розвиток відбувається дуже швидко: вже на 4-й день помічається рух зародка, на 5-й або, щонайбільше, в кінці 6-го дня оболонка лопається, і з’являється пуголовок. Живиться пуголовок як рослинними речовинами, так і тваринами; так, він поїдає дрібніші личинки тритонів і жаб, риб’ячу ікру і дрібних водних комах.
На другому місяці життя ріст пуголовка сповільнюється; коли він нарешті досягає завдовжки 6—7 см, то у нього вже цілком сформовані кінцівки, але хвіст все ще залишається довшим за все тіло; після цього починається поступове вкорочення хвоста, який стає непотрібним, а коли хвіст абсолютно відпадає, то молоде жабеня виявляється меншим, ніж був пуголовок, з якого воно щойно утворилося. Весь цикл перетворення проходить за 4 місяці, але зростання жаби триває років до 5 і навіть більше.