Вуж звичайний (Natrix natrix)
Належить до родини Вужоподібні підряду Змії. Прилічується до водяних тварин, оскільки він відмінно плаває у воді і часто там же дістає собі поживу. Водиться він у всій Європі, виключаючи лише краї Далекої Півночі. Найчастіше він трапляється в чагарникових хащах на берегах річок і озер або на болотах, порослих кущами, у лісах із вологим ґрунтом, а також у старих покинутих греблях на млинах; нерідко поселяється і в людських житлах, у льохах, у хлівах або просто у дворі, в купах сміття.
Вуж — неотруйна змія, трапляється в більшості регіонів. Довжина до 2 м, мешкає переважно у вологих місцях. Живиться жабами, тритонами й іноді рибою. Забарвлення різне, але тіло зазвичай зеленувато-сіре, а на шиї часто буває жовте, біле або оранжеве намисто, облямоване чорним. Відкладає від ЗО до 40 яєць у теплі місця, наприклад у купи рослин, що гниють.
Пташині двори вужі люблять найбільше, де їм особливо подобається волога тепла підстилка. Тут вони чудово уживаються з курми, качками та іншими птахами і часто кладуть свої яйця у покинуті качині або курячі гнізда.
Вуж дуже рухливий. Зазвичай він пливе таким чином, що тіло його приховане у воді і знаходиться дуже близько від поверхні, а голова піднята над водою; проте він може плавати також і в глибині і навіть лежить іноді на дні цілими годинами. У разі небезпеки вуж зазвичай кидається у воду і ховається надовго на дні. Перш ніж кинутися у воду, він набирає більше повітря, якщо збирається пливти. Досить часто вужі вилазять на дерева і вміють дуже вправно перебиратися з гілки на гілку і навіть із дерева на дерево.
Вуж заслужив назву добродушної тварини, оскільки він майже ніколи не пускає свої зуби в хід проти людини; крім того, він добре уживається як на волі, так і в неволі з іншими тваринами. У разі нападу він стає в оборонне положення, шипить, навіть намагається вкусити, але робить це тільки тоді, коли втекти не можна. Схоплений, він жахливо б’ється, але єдина зброя, яку він застосовує, — це страшенно смердючі екскременти, якими він бризкає на свого ворога.
Найбільш звичайну й улюблену поживу вужа складають жаби, яких він переслідує як на березі, так і у воді. Схоплену жертву він ковтає живцем, причому йому коштує чималої праці утримати в зубах жабу, що тріпоче; іноді навіть трапляється, що жаба виривається, залишивши в пащі хижака ногу. Дрібних трав’яних жаб вуж проковтує по 5—6 відразу, а дуже зголоднівши, може проковтнути порівняно за короткий час до 100 пуголовків.
Яйця за формою і розмірами схожі на голубині, вкриті м’якою шкірястою шкаралупою і складаються головним чином із жовтка, оточеного лише тонким шаром білка. Для відкладання їх самка вибирає купи гною чи листя або ж майстерно зариває їх у пухку землю. Яйця виходять одне за одним і сполучені драглистою речовиною, тому всі вони мають вигляд зернистого шнура, на зразок чоток. Тижнів через три після відкладання яйця розвиваються, дитинчата самі розламують шкаралупу і виповзають. Молодий вуж, який щойно вийшов із яйця, має близько 15 см завдовжки, озброєний зубами і живиться комахами, черв’яками, равликами.