Синицеві, родина Paridae
Мають прямий, короткий, конічний дзьоб, міцні кінцівки, озброєні загнутими кігтями, і короткі крила. Родина ця поширена по всій півночі земної кулі, але окремі представники живуть і на півдні. Звичайне місце їхнього мешкання і полювання — ліс. Голос у них неприємний і схожий на писк мишей; живляться комахами, насінням, а деякі винятково личинками і яйцями комах; тому-то синиці такі корисні для наших садових дерев.
Синицеві (Paridae) — родина співочих птахів ряду Горобцеподібні. Це дрібні птахи завдовжки 7,6— 20 см. Оперення густе, м'яке, крила порівняно короткі. Дзьоб прямий, конусоподібний, іноді дуже гострий. Ніздрі прикриті щетинами. Кінцівки довгі та міцні, добре пристосовані до лазіння по гілках дерев.
Найвідоміший вид цієї родини — велика синиця (Parus major). Довжина тіла 16 см, розмах крил 25, довжина крила 8, а хвоста 7 см. Починаючи з 65° північної широти, велика синиця поширена в усіх країнах Європи, але не скрізь в однаковій кількості. У південних країнах вона з’являється тільки взимку. Є також і в Північно-Західній Африці.
Це жвавий, веселий, невтомний, цікавий і забіякуватий птах. Наскільки це можливо, синиця тримається на гілках дерев; вона дуже рідко спускається на землю, а також неохоче пролітає великі відстані, оскільки політ її досить важкий і незграбний. Спів хоча й простий, але приємний, багато хто порівнює його з дзвоном дзвіночків. Нетовариська і нелагідна, синиця вороже ставиться до слабших за неї створінь; надзвичайно боїться хижих птахів. Основну поживу великої синиці складають комахи, їхні яйця і личинки; м’ясо ж, насіння і плоди є для неї ласощами; вона, мабуть, ненаситна, оскільки їсть з ранку до ночі, і коли не в змозі з’їсти комаху, однаково вбиває її.
Синиця блакитна (Parus caeruleus) зверху має блакитно-зелене забарвлення, знизу — жовте, а голова, крила і хвіст — блакитні. Поширена по всій Європі, де тільки є ліси, а також у Передній Азії і Сибіру. Інший близький до неї вид — біла синиця (Parus cyanus) — характерний для Росії. Обидва види віддають перевагу листяним лісам і фруктовим садам. Способом життя і поведінкою нагадують звичайну синицю. Живляться виключно комахами.
Московка (Parus ater) зверху забарвлена в сірий колір, знизу — в сірувато-білий; поширена в Європі, населяє хвойні ліси. Болотяна синиця (Р. palustris) характерна для Скандинавії і Північної Росії.
Чубата синиця (Parus cristatus) водиться виключно в хвойних лісах Північної Європи. Веселий настрій, рухливість, зухвалість і пристрасть до сварок властива всім синицям. Чубата синиця разом із московкою вважається найбільшим добродійником хвойних лісів, оскільки живиться переважно яйцями і личинками шкідливих комах і гребує будь-яким насінням. До неволі звикає погано.
Ремез (Remiz pendulinus) — найдрібніший вид з родини Синицеві.