Щур очеретяний малий (Thryonomys gregorianus)

Належить до родини Очеретяні щури (Thryonomyidae) ряду Гризуни. Тварина має міцну будову тіла, з маленькою головою, короткою і широкою мордою, маленькими голими напівкруглими вухами і короткими чотирипалими ногами із зачатковими великими пальцями. Пальці мають великі серпоподібні кігті, довжина тонкого хвоста досягає довжини половини тулуба, яка дорівнює приблизно 50 см. Маса тварини, за спостереженнями, проведеними в Західній Африці, близько 4—5 кг. Хутро складається із гладеньких, схожих на голки, щетин із гнучкими кінцями. Біля основи вони попелясто-сірого кольору, посередині темніші, а на кінці, перед яким здебільшого знаходиться буро-жовте кільце, чорного кольору. Підборіддя і верхня губа білі, груди брудно-жовтуваті, нижній бік тіла бурий із сіро-бурими цятками. Шерсть на вухах жовтувато-білого кольору, вуса забарвлені білим і чорним кольором.

Основна назва «щури» використовується стосовно представників роду Rattus, у якому налічується 63 види, поширених у всьому світі. Два види щурів мають особливе економічне значення через збитки, який завдають вони під час живлення і як переносники хвороб. Це чорний щур (R. rattus) і сірий, або пацюк (R. norvegicus). Чорний — потребує теплого людського житла, а пацюк може жити і зовні житла в сільській місцевості. Перший поширився по всьому світові на кораблях. До Британії він потрапив в XI cm. і був переносником чуми в Середньовіччя. Пацюк родом із Китаю, досяг Європи близько 1729 p., швидко витісняючи чорного щура. До хвороб, поширюваних щурами, належать чума, тиф, лептоспіроз, токсоплазмоз і харчові отруєння.

За способом життя схожий на великого очеретяного щура (див. Щур очеретяний великий).