Нутрія, або бобер болотяний (Myocastor coypus)
Належить до родини Нутрієві (Myocastoridae). Тіло присадкувате, шия коротка і товста, голова товста, довга і широка з тупою мордою і плоским тім’ям, очі середніх розмірів, круглі, вуха маленькі, заокруглені і дещо більші заввишки, ніж завширшки. Кінцівки короткі і товсті, задні трохи довші за передні, п’ятипалі, але пальці на задніх ногах значно довші, ніж на передніх, з’єднані широкою плавальною перетинкою і озброєні довгими, дуже загнутими і гострими кігтями, а внутрішні пальці передніх ніг — плоскими нігтями.
Нутрія — ссавець з ряду Гризуни. Довжина тіла досягає 60 см, хвоста — 45 см. Природний ареал заселення — південна частина Південної Америки. Акліматизована на півдні Західної Європи, на Кавказі, в Середній Азії. Мешкає по берегах прісних водоймищ, що не замерзають, добре плаває і пірнає.
Довгий хвіст округлий, усаджений кільцеподібно розташованими лусками і досить рясним, щільно прилеглим товстим щетинистим волоссям. Решта шерсті густа, досить довга і м’яка і складається з майже непроникного для води короткого, м’якого, пухоподібного підшерстка і довшого, м’якого, дещо блискучого волосся остюка, яке визначає колір хутра, оскільки абсолютно прикриває підшерсток. Дуже великі, широкі різці нагадують своєю будовою зуби бобра.
Болотяний бобер майже досягає розмірів видри, довжина його тіла дорівнює звичайно 40—45 см, довжина хвоста майже така ж сама, проте іноді трапляються дуже старі самці, що досягають завдовжки цілий метр. Колір волосся брудно-сірий при коренях і рудувато-бурий або буро-жовтий на кінцях, довге волосся остюка темніше. Спина здається каштаново-бурою, а нижня частина тіла майже чорно-бура, боки яскраво-руді, кінець носа і губи майже завжди білі або світло-сірі. Деякі екземпляри поцятковані сіро-жовтуватими і світло-бурими цятками, багато з них зовсім іржаво-руді.
Велика частина помірного поясу Південної Америки є батьківщиною цього звіра. В Ла-Платі, Буенос-Айресі, Патагонії і Середньому Чилі він є скрізь. Зона його поширення тягнеться від Атлантичного океану до Тихого через гори і від 24 до 43° південної широти. Він живе, за Ренггером, парами по берегах озер і річок, переважно біля тихої води, де водяних рослин настільки багато, що вони утворюють на воді достатньо міцний дах, щоб витримувати вагу його тіла.
Кожна пара викопує собі на березі нору, завглибшки метр і завширшки від 40 до 60 см, в якій і проводить ніч, а іноді і частину дня. В цьому житлі самка народжує від 4 до 6 дитинчат, які, як розповідає Азара, незабаром починають ходити слідом за матір’ю.
Болотяний бобер чудово плаває, але погано пірнає. На землі він рухається повільно, оскільки його ноги, за словами Азара, такі короткі, що тіло майже волочиться по землі, тому він і ходить по землі лише в тому разі, якщо йому треба перейти з одного водоймища в інше. У разі небезпеки миттю кидається у воду і пірнає, якщо ж переслідування продовжується, то ховається в свою нору, в якій звичайно проводить лише ніч.
Нутрії живляться соковитими кореневищами і стеблами водяних і прибережних рослин.
Завдяки цінному хутру і чудовим смаковим якостям м’яса нутрію активно розводять на звірофермах, акліматизували в багатьох районах Європи і Північної Америки.
