Віскаша рівнинна (Lagostomus maximus)
Належить до родини Шиншилові ряду Гризуни. Тіло міцне з короткою шиєю і дуже опуклою спиною, передні ноги короткі і чотирипалі, задні трипалі ноги сильні й удвічі довші за передні. Голова заокруглена, зверху плоска. На губах і щоках — жорсткі вуса. Вуха середніх розмірів, майже голі, вузькі, з тупими кінцями, очі широко поставлені, невеликі, ніс вкритий шерстю, верхня губа глибоко розщеплена. Задні кінцівки знизу наполовину вкриті шерстю, наполовину голі та мозолясті, передні кінцівки, навпаки, знизу зовсім голі. Тіло вкрите досить густим хутром, на спині воно складається з рівномірно розподіленого сірого і чорного волосся, тому вона здається досить темною, голова сірого кольору, широка смуга, що тягнеться по верхній частині морди і по щоках, — біла, хвіст вкритий брудно-білими і бурими плямами, ноги з внутрішнього боку білі. Довжина тіла дорівнює 50 см, довжина хвоста — 18 см.
Віскаша рівнинна мешкає на східному боці Анд, зоною поширення її нині є пампаси, від Буенос-Айреса до Патагонії. Поки обробіток землі не посунувся так далеко, як тепер, її знаходили і в Парагваї.
Віскаша селиться на сухих рівнинах з обрідною рослинністю і викопує тут просторі підземні нори, найчастіше — поблизу чагарників і неподалік від полів. Нори влаштовують гуртом і живуть у них теж гуртом. Вони мають безліч ходів і галерей для втечі і всередині розділені на декілька камер, залежно від розмірів родини, яка тут поселилася. Кількість членів сім’ї може доходити до 8—10, але у такому разі частина тварин залишає старе житло і будує нове, охоче оселяючись неподалік. До заходу сонця звірі ховаються в своєму лігві. Увечері всі разом вирушають на пошуки їжі. Трави, коріння і кора складають основну частину раціону. Зі своїх жител тварини дбайливо видаляють все зайве.
Поселення віскашів займає площу близько 600 м2 і налічує близько 20 нір до 200 м завдовжки й отвором до 1 м в діаметрі. Населення одного з них складається з 20—30 звірів, «керує» ним дорослий самець. Завдяки викидам землі з системи нір територія колонії піднесена над плоскою поверхнею пампи на 50—80 см.
Кажуть, що самки народжують 2—4 дитинчат, які зростають за 2—4 місяці. Дехто бачив біля старих віскаш лише по одному дитинчаті. Воно трималося завжди біля своєї матері.
Віскаші постійно підтримують зв’язок в колонії звуковими сигналами. їхній репертуар надзвичайно багатий.
Окрім людини, у цієї тварини безліч інших ворогів. Кондор, говорять, так само часто полює на віскаш, як і на їхніх родичів у горах, дикі собаки та лисиці переслідують їх у степу, якщо вони висунуться з нори, а сумчастий щур проникає навіть в їхні житла, де й нападає на тварин.