Жулан (Lanius collurio)

Належить до родини Сорокопудові. Населяє всю Європу, від Фінляндії до Греції, а також середню смугу Сибіру. Всілякі кущі, що межують із луками, сади і плантації дерев є його місцеперебуванням; один кущ у полі може задовольнити цього невибагливого птаха; він протягом багатьох років будує своє гніздо на одному і тому самому місці й стійко захищає його від зазіхання інших птахів. Жулан — сміливий, хоробрий, неспокійний птах; найвищі верхівки кущів і дерев є його сторожовий пункт, з якого він оглядає свою мисливську зону; зігнаний зі свого місця, він кидається з висоти і падає майже до самої землі, летить низько над нею і нарешті знову злітає. Щодо співу, то деякі самці видають виключно декілька сухих, уривчастих звуків; інші ж належать до найчудовіших співців. Жулан володіє дивною здатністю наслідувати голоси інших птахів.

Жулан — один із найнебезпечніших ворогів дрібних співучих птахів. Комахи складають головну його поживу: він енергійно полює на жуків, коників, метеликів, гусінь, убиваючи їх навіть тоді, коли вже ситий. Проте він переслідує також багатьох дрібних хребетних, яких може здолати; ловить мишей, пташок, ящірок і жаб; живе серед співучих птахів наших садів і чагарників, завдаючи їм величезної шкоди. Там, де гніздяться кілька жуланів, поступово зникають усі вільшанки і різні співці, що населяють сади і кущі. Він майстерно відшукує гнізда, і якщо йому вдасться знайти одне з них, то він, без сумніву, витягне всіх пташенят одного за одним. Ще жулан більшою мірою, ніж решта видів цієї родини, має звичку, перш ніж взятися до їжі, наколювати спійману здобич на колючки або гострі гілки; в гарну погоду, за словами Наумана, можна знайти наколотими на колючки тільки жуків, комах і маленьких жаб, а в холодну погоду — цілі низки убитих молодих птахів. Гніздо своє жулани влаштовують у густих кущах, дуже низько над землею; воно велике, щільне, товсте і складене з міцних трав’янистих стебел, моху і тонких корінців.