Гризлі (Ursus aretes)
Найближчий родич бурого ведмедя. Поширений по всій Північно-Східній Америці. Будовою тіла і зовнішнім виглядом схожий на нашого ведмедя, але більший, важчий, незграбніший і сильніший за нього. Плечі, горло і черево вкриті темно-коричневою, на кінцях трохи світлішою шерстю, яка взагалі на всьому тілі довша, пухнастіша і більш скуйовджена, ніж у бурого ведмедя. На голові вона коротша і світліша. Райдужна оболонка — червонувато-коричнева. Колір шерсті переходить часто в залізисто-сірий або світло-бурий; в першому випадку вона часто має сріблястий, а в другому — золотистий вилиск, що залежить від того, який колір мають кінчики волосся: сріблясто-білий чи жовтуватий.
«На стрімких скелястих схилах західної берегової смуги протоки Кука, — пише Еліот, — можна іноді побачити цілі групи по 20— 30 особин цих незграбних тварин, що відшукують там ягоди і коріння. Але їхнє хутро невисоко цінується, тому що воно грубе, нерівне й обрідне. Оскільки гризлі люті, на них мало полюють, за винятком індіанців, які їх вельми вшановують і мають звичай перед тим, як убити ведмедя, звертатися до нього з хвалебною промовою. Оскільки корінні мешканці бояться ходити там, де ще діють вулканічні сили, то місцевості побіля кратерів, гарячих джерел, згаслих вулканів є для диких звірів, особливо для ведмедів, найбезпечнішими притулками, бо вони цілком упевнені, що люди не стануть їх там турбувати».
Американські мисливці розрізняють тому сірого, бурого і коричневого ведмедя і вважають останнього не тільки найкрасивішим, але й най-небезпечнішим із тварин цього виду. Від європейських ведмедів американський відрізняється коротким черепом, опуклими носовими кістками, широким, плоским лобом і короткими вухами. Хвіст теж коротший, зате білі кігті вражаючої довжини (13 см), вони дуже загнуті і злегка звужені до кінців. Значні розміри гризлі — одна з відмітних ознак цього ведмедя: тоді як звичайний ведмідь тільки у виняткових випадках досягає 2,2 м завдовжки, гризлі завжди 2,3, а нерідко й 2,5 м завдовжки, і важить до 450 кг. Зона його поширення охоплює захід Північної Америки, південні частини Сполучених Штатів від Скелястих гір, а на півночі (Дакота) — починаючи від Міссурі. Чим ближче на захід, тим частіше він зустрічається, особливо в горах. Південніше з’являється він ще в гірських регіонах Мексики, принаймні до Ялиско, на північ доходить до Полярного круга і навіть ще північніше.
Способом життя сірий ведмідь дуже схожий на нашого і також схильний до зимівлі; тільки під час ходи сильніше перевалюється з боку на бік і похитується, і всі його рухи більш незграбні. Лише дуже молодий ведмідь може видиратися на дерева; у зрілому віці він вже не в змозі цього зробити. Зате легко перепливає широкі потоки. Цей грізний хижак такий сильний, що може подолати будь-яку тварину з лісів своєї батьківщини. Колись його описували як найстрашнішу і найлютішу тварину, казали, що він не боїться людини, а навпаки, йде просто на неї, хай вона буде на коні або пішки, озброєна чи беззбройна, розлютила його або навіть не думала його зачіпати. В усіх індіанських племенах власник намиста з кігтів і зубів ведмедя має найбільшу шану. Тільки той індіанець має право носити таке намисто, який добув його сам, помірявшись силою з сірим ведмедем.
Свійські тварини, зачувши його, дуже непокояться в загороді або в хліву, неначе до них наближається лев або тигр. Вони бояться навіть трупа гризлі і його шкури.
Сірий ведмідь живиться рослинною їжею, охоче їсть ягоди, горіхи, коріння, але вбиває також і тварин; крім того, він, кажуть, майстерно ловить рибу. На Алясці, де його дуже багато по берегах річок і по пустинних рівнинах, по болотах і горах, постійно трапляються уторовані ведмедями стежини. Напрямок цих стежин так майстерно вибраний, що варто піти ними, якщо ви хочете знайти найближчий шлях між двома точками на місцевості.
Молоді гризлі приручаються легко і, подібно до нашого звичайного ведмедя, бувають, хоч на деякий час, покірливими і веселими тваринами. Хутро ведмежати, незважаючи на довжину і густоту, таке ніжне і красиве, що надає маленькій тварині вельми ошатного вигляду.