Гадюка звичайна (Vipera berus)
Рід Справжні гадюки (Vipera), відмітні ознаки яких — розділені хвостові щитки, розташовані у два поздовжні ряди, кильові луски, які утворюють 21—37 поздовжніх рядів, і голова, вкрита лусками або нечисленними дрібними щитками. До цього роду належить не менше 20 видів. Ті, що поширені по всій Європі до країн Далекої Півночі, сягають завдовжки близько 60 см, а самка на 10—15 см більша; забарвлення і малюнок дуже різноманітні, але майже в усіх уздовж спини проходить зигзагом жовта або якогось іншого кольору смуга — так званий «каїнів знак». У самця кольори світліших тонів, які змінюються від сріблясто-сірого і світло-бурого до зеленкуватого і яскраво-жовтого; у самок забарвлення темніше, буре, червоно-буре, темно-сіре і навіть зовсім чорне. Очі з вертикальною щілиноподібною зіницею.
На зимівлю гадюки збираються звичайно групами по 10—20 особин і забираються в глибокі щілини на 1—2 метри під землю. Але сон їхній не дуже міцний: якщо їх потурбувати, вони можуть прокинутись і підвести голову, а взимку, якщо видасться винятково тепла днина, вони навіть виповзають назовні.
Гадюка може жити в найрізноманітніших місцевостях, як у лісистих, так і в безлісих, і завжди живе в якій-небудь норі між корінням або в розколинах між камінням. Порівняно з вужами, мідянками та ящірками це дуже ледачі і байдужі тварини; вдень гадюка здебільшого гріється на сонечку, але з настанням сутінків пожвавлюється, стає рухливою і моторною. По рівному місцю вони рухаються швидко, на дерево легко підіймаються, але води взагалі уникають, хоча й можуть у разі потреби добре плавати. Розлючена гадюка однаково кусає як живу істоту, так і неживий предмет, який їй підставлять. Лють її взагалі безмежна, так що вона, за відсутністю чогось іншого, кусає власну тінь, повітря і навіть саму себе. Таке злобливе створіння ніколи не уживається з іншими тваринами, і приручити гадюку не можна.
>Живуть звичайні гадюки на великій території — від Англії до Сахаліну (включно). В Європі живуть і за Полярним колом: на півночі Скандинавії і Мурманському півострові, в Сибіру північна межа ареалу трохи не доходить до Якутська, південна — збігається приблизно з переходом лісостепової зони в степову.
Живиться гадюка переважно теплокровними тваринами. Вона дуже легко може довго голодувати, але при нагоді виявляє вражаючу ненажерливість і може проковтнути, наприклад, три великі миші одну за одною.
Відомо, що чим тепліший клімат, тим сильніше діє отрута одних і тих самих видів змій. Це справедливо й для гадюки, від укусів якої люди майже ніколи не вмирають у північній частині Європи, хоч і дуже страждають; тим часом у Південній Європі укуси гадюк дуже часто бувають смертельними.