Морська свиня звичайна (Phocoena phocoena)
Дельфін європейських морів. Відмітні ознаки її такі: тулуб короткий, товстий і веретеноподібний, лоб пологий; широкий біля основи і трикутний спинний плавець розташований досить низько і знаходиться майже на середині спини. Зубна система складається з численних прямих, сплюснутих з боків і гострих зубів, коронка яких на кінці дещо розширяється.
Батьківщиною морської свині слід вважати всю північ Атлантичного океану, від Гренландії до півночі Африки, включаючи сюди і Балтійське море. Мабуть, і цей дельфін влітку прямує на північ, а взимку на південь. Навесні морська свиня пливе слідом за зграями оселедців і нападає на них.
Дельфін цей сягає 1,5—2 м завдовжки, в окремих випадках навіть 3 м і важить не більше 500 кг. Голова у нього невелика, морда широка, коротка і заокруглена, очі розташовані позаду кута щелепи і мають довгасту форму; райдужна оболонка жовтувато-бурого кольору і має вигляд трикутника, обернутого вершиною вниз; вуха розташовані одразу за очима і мають дуже невеликі отвори; дихальця у вигляді широких півмісяцевих отворів і розташовані зверху на голові між очима. Тулуб, спереду заокруглений, а в хвостовій частині дещо сплюснутий з боків і з гострим краєм угорі, а внизу трохи сплюснутий. Хвіст складає майже третину довжини тіла, дещо стиснутий з боків, зверху має досить гострий, а знизу заокруглений вигляд; плавець його ззаду має вирізку у вигляді тупого кута і розділений на дві лопаті. Ласти прикріплені в кінці першої чверті довжини тіла, розташовані досить низько і мають видовжену яйцеподібну форму; вони помітно звужені біля основи, а на кінці загострені. Спинний плавець спереду і вгорі дещо заокруглений, а ззаду трохи загнутий. Абсолютно гола шкіра м’яка, гладенька, зверху темно-бурого або чорного кольору із зеленкуватим або фіолетовим відливом, знизу білого кольору, причому ця біла пляма починається вузьким вістрям біля нижньої щелепи; потім дуже розширяється і закінчується біля основи хвостового плавця. Ласти забарвлені в більш-менш темно-бурий колір.
Ненажерливість цієї тварини увійшла навіть до прислів’я; вона перетравлює їжу дуже швидко і потребує її в надзвичайно великій кількості. Рибалки ненавидять її, тому що вона заважає під час риболовлі й іноді завдає великої шкоди. Легко розриває тонкі сіті, якими ловлять оселедців, і пожирає всю рибу, що знаходиться в них. Товщі сіті часто бувають небезпечні і для неї самої, оскільки вона в них заплутується і задихається.
Морську свиню слід зарахувати до тих небагатьох китів, які віддають перевагу прибережним водам перед відкритим морем. Вона більше любить полювати у великих і малих протоках, затоках і фіордах і тримається, як правильно помітив Скаммон, найохочіше в тих ділянках моря, де каламутна річкова вода змішується з морською. Відчуває потребу в спілкуванні, як і всі дельфіни, але в дуже великі зграї об’єднуються рідко; часто це невеликі групи від 2 до 8 особин. Плаває морська свиня чудово, розтинає хвилі з великою силою і дивною швидкістю, і може робити стрибки над поверхнею води, проте не така рухлива, як інші дельфіни; принаймні вона не так часто, як її родичі, плаває біля поверхні води, що дуже полюбляють інші дельфіни. Вона має звичай пливти більш-менш близько від поверхні води, на хвилину висунутися, щоб подихати, а потім пірнути знову в глибину, опускаючись головою майже вертикально вниз. При цьому вона так згинає спину, що набирає майже кулястої форми. Поки не було пароплавів, морських свиней було набагато легше спостерігати, ніж зараз. Вони супроводжують пароплави, але не наближаються до них так близько, як до парусних судів, які рухаються безшумно.
Морських свиней можна побачити у великій кількості біля гирл західноєвропейських річок, у які вони дуже часто заходять досить далеко вглиб країни. При нагоді вони заходять дуже далеко в широкі річки і цілими місяцями живуть у прісній воді, якщо тільки водяний простір достатній для них. За достовірними даними, їх бачили в Ельбі вище від Магдебурга і цілими тижнями спостерігали в нижній течії Рейну.
Морські свині спаровуються влітку, від червня до серпня включно. В цей час вони дуже збуджені, блискавично кидаються туди й сюди по хвилях, люто переслідують одне одного і відшукують самок. Після вагітності, яка триває 9 або 10 місяців, самки народжують одне або двоє дуже малих дитинчат завдовжки лише 50 см, котрі важать 5 кг. Мати ставиться до дитинчат так само дбайливо, як і інші кити, водить їх усюди за собою, захищає від небезпек і годує молоком цілий рік, оскільки тільки через 12 місяців молоді морські свині стають дорослими. Рясне молоко самок має солоний присмак і запах морської риби. Окрім оселедців, які певної пори року складають майже виняткову поживу морських свиней, вони поїдають також макрелей, лососів, інших риб, а також водорості. Мабуть, вони не їдять мертвих тварин і шматків м’яса.
Колись м’ясо морських свиней дуже цінувалося. Ще стародавні римляни вміли виготовляти з нього смачні ковбаси; пізніше кухарі так добре його готували, наприклад в Англії, що м’ясо це з’являлося на столі самого короля і знатних вельмож. Нині його вживають у їжу тільки незаможні жителі морських берегів і моряки.