Тхір степовий (Mustela eversmanni)
Має тулуб завдовжки від 40 до 42 см і хвіст від 16 до 17 см. Хутро знизу чорно-буре, а зверху і з боків тулуба світліше, зазвичай темне каштаново-буре. Світліша шерсть також угорі на шиї і з боків тулуба через жовтуватий підшерсток, що проблискує особливо в цих ділянках тіла. Через середину черевця проходить не різко окреслена рудувата смуга. Підборіддя і морда, за винятком темного носа, жовтувато-бурого кольору. Над кожним оком видніється по одній не різко окресленій жовтувато-білій плямі, які зливаються з невиразною смугою, що починається під вухом. По краях бурих вух лежить жовтувато-бура облямівка, а довгі вуса чорно-бурі. Самка відрізняється від самця переважно абсолютною білизною всіх тих місць, які у самця забарвлені в жовтий колір. Хутро тварини хоч і густе, але менш красиве, ніж хутро лісової куниці.
Вагітність у тхора триває 36— 40 днів. Дитинчат у чорного тхора буває в середньому 4—6, рідше від 2 до 12, у світлого тхора 8—11, іноді до 18.
Тхір живе у всій помірній смузі Європи й Азії, а випадково трапляється також і в північному поясі. Мешкає він на рівнинах і в горах, у лісах і на полях, але найчастіше селиться, проте, поблизу жител. Оддалік людини тхір селиться в дуплистих деревах, в ущелинах круч, у покинутих лисячих норах, а при нагоді риє нору і сам. Узимку в наших місцях він підходить до сіл і міст, полюючи тут уже на чужій території — змагаючись із свійською кішкою і кам’яною куницею, а деколи забираючись до курників, голубників, сараїв для кроликів та до інших місць.
Усі рухи тхора спритні, швидкі та точно розраховані. Він уміє майстерно прокрадатися і робити безпомилкові стрибки, легко перебігати по найтоншій щаблині, лазить, плаває, пірнає. При цьому він виявляється лукавим, хитрим, обережним, передбачливим і недовірливим, має досить гострий зір.
За прикладом вонючки тхір у разі потреби захищається, випорскуючи смердючу рідину, і цим часто відгонить собак, які його переслідують. Його живучість неймовірно велика. Він зістрибує без шкоди для себе зі значної висоти, стійко зносить біль і вмирає тільки внаслідок дуже значних ран.
Тхір — страшний ворог усіх кротів, польових і хатніх мишей, щурів і хом’яків, небезпечний навіть для їжака, а також і для всіх курей та качок. Жаби ж, мабуть, є його улюбленою стравою. Але тхір виходить також і рибалити, причому він, вистеживши рибу з берега струмка, озера чи ставка, миттєво кидається за нею, пірнає і схоплює свою здобич із великою спритністю; кажуть, ніби взимку він дістає рибу навіть з-під криги. Крім цього, він вельми охоче їсть мед і плоди. Більше, ніж інші види куниць, тхір має звичку робити собі запаси, і тому часто в його лігві знаходять чималу кількість мишей, птахів, яєць і жаб.
Час спаровування тхорів припадає на березень. Вагітність триває два місяці, після закінчення яких самка народжує десь у норі, а ще охочіше — в купі дров або хмизу від чотирьох до п’яти, а іноді також і до шести дитинчат. Мати ніжно піклується про них і захищає від усякого ворога. Трапляється, що, зачувши шум поблизу свого кубла, вона безстрашно нападає і на людину. Період дитинства триває близько шести тижнів, після закінчення яких молоді тварини виходять разом із дорослими вже на пошуки здобичі, а після трьох місяців вони майже дорівнюють за розмірами дорослим.
Через значну шкоду, заподіювану тхором, його майже повсюдно переслідують. Щоб упіймати його, застосовують усілякі заходи і пастки. Хутро у тхора тепле і міцне, але через свій справді нестерпний запах цінується значно менше, ніж могло б, якщо враховувати його густість.