Бандикут довгоносий (Perameles nasuta)
Тварина із своєрідним зовнішнім виглядом, яка одночасно схожа на кролика і на землерийку. Морда в неї справді довга. Верхня частина її подовжена, і кінчик носа далеко видається над нижньою губою. Вуха вкриті дуже коротким волоссям, внизу широкі, очі малі. Видовжене тіло із висячим хвостом середньої довжини, вкритим короткою шерстю, підпирають досить товсті ноги, при цьому задні ноги майже удвічі довші за передні. На передній парі ніг внутрішні і зовнішні пальці лише намічені у вигляді бородавок і так прикриті шерстю, що їх важко знайти. Решта три пальці, якими тварина ступає, мають великі, серпоподібно загнуті кігті. Хвіст зверху чорно-бурий, знизу світло-каштаново-бурий. Вуха вкриті по краях бурим волоссям, але гола шкіра усюди просвічує. Доросла тварина завдовжки понад 50 см разом із хвостом завдовжки 12 см; висота у загривку — близько 10 см.
Вагітність у бандикутів коротка: у північного бандикута (Isoodon macrourus) і довгоносого бандикута (Perameles nasuta) вона триває 12—13 днів. Характерною і нетиповою для сумчастих особливістю бандикутів є формування примітивної (позбавленої сосочків) плаценти. Мабуть, внаслідок цього дитинчата у деяких видів народжуються відносно великими і досить швидко стають самостійними (у вказаних видів — через два місяці після народження). В сумці самки кролячого бандикута, що відкривається назад, або більбі (рід Macrotis), є 8 сосків, але дитинчат звичайно всього двоє. Мати носить їх у сумці приблизно 80 днів, а потім ще близько двох тижнів догодовує, залишаючи на ніч у норі.
Бандикут довгоносий живе в підвищених, більш прохолодних гірських місцевостях Східної Австралії, особливо в горах Нового Південного Уельсу. В місцях проживання прориває під землею довгі ходи, почасти для добування їжі, почасти, щоб влаштувати собі житло. Мережа доріжок у вигляді борозенок, що ведуть від однієї нори до іншої, вкриває часто обширні рівнини. Бандикут — переважно комахоїдна тварина з невеликою домішкою рослинної їжі.
