Кити вусаті, підряд Mysticeti

Небагатий на види підряд Беззубі (Вусаті) кити вирізняється тим, що у тварин, які належить сюди, зубів немає, а на верхній щелепі і піднебінні ростуть особливі рогові пластинки. Іншими ознаками можуть бути: дуже велика широка голова, окремі поздовжні дихала, вузька глотка. Найлегше, проте, їх розпізнати за наявністю рогових пластинок у роті. Вони не замінюють зубів і не схожі на них ні за походженням, ні за способом прикріплення до щелепи. У дуже молодих китів знаходили в шелепах невеликі кістяні тільця, які можна вважати зародками зубів; рогові пластинки, які виростають пізніше, з’являються не на щелепах, а на піднебінні і не з’єднані безпосередньо з кістками голови. їхнє поперечне положення на верхній частині порожнини рота нагадує піднебінні зуби риб. Ці пластинки складаються з рогової, а не кістяної речовини, очевидно, нашкірного походження, і мають вигляд тригранних, рідше чотиригранних призм, у яких можна розрізнити зовнішню і внутрішню речовину. Перша складається з тонких рогових листочків, що лежать один на одному, а остання, тобто внутрішня речовина, утворюється паралельними трубочками, які на кінці пластинки розщеплюються на безліч грубих щетин. Викривлені рогові листочки з’єднують пластинки біля їхнього кореня, що сидить у багатому на кровоносні судини шарі шкіри до 2 см завтовшки; шар цей і служить для живлення пластинок. Вони мають трикутну форму і звисають вертикально з піднебіння з боків серединного поздовжнього кіля, утвореного вкритим лише слизовою оболонкою лемешем. Найдовші з цих пластинок, яких налічують від 250 до 400, знаходяться посередині кожної щелепи; найкоротші — на краю морди і ззаду, біля місця прикріплення нижньої щелепи, причому від середини до країв розміри їх зменшується поступово. Спереду пластинки сидять дуже тісно одна біля одної, ззаду проміжки між ними збільшуються. Якщо дивитися на цей апарат збоку, то він схожий на гігантський гребінь, окремі зубці якого мають досить гладку й опуклу поверхню. Якщо ж розглядати його спереду, то він схожий на склепіння, із стелі якого з боків кіля, що знаходиться посередині, звисає безліч довгих гнучких волокон. Коли кит закриває рот, то нижня щелепа уміщує в собі весь роговий апарат верхньої щелепи; пластинки торкаються, якщо не скрізь, то принаймні країв язика, й абсолютно відділяють піднебінну порожнину від навколишньої води; таким чином пластинки ці утворюють ніби сито, що зупиняє навіть найменших і слизьких тварин, якими ці кити живляться.

Вусаті кити, беззубі кити — підряд Mysticeti ряду Китоподібні. Вусаті кити (до них належить найбільша з відомих тварин, синій кит) зазвичай бувають більші від зубатих китів. Характеризуються наявністю низки пластинок так званого китового вуса, що посідає місце зубів на верхній щелепі. Зазубрені внутрішні краї китового вуса дозволяють відфільтровувати з води дрібні планктонні організми, наприклад, криль.

Щелепи мають величезні розміри порівняно з дуже невеликою мозковою частиною черепа; вони зігнуті великими дугами і спереду витягнуті у вигляді дзьоба. Лопатки дуже широкі, а передні кінцівки влаштовані по-різному, але великого пальця в більшості випадків немає. Величезний язик своїми краями приріс до шкіри рота і нерухомий. Отвір стравоходу дуже вузький, а шлунок поділений на три частини. Дорослі кити досягають 20— 30 м довжини і важать від 20 до 150 тис. кг. Це найбільші тварини з тих, що нині живуть на Землі. У великого кита маса тіла відповідає приблизно 30—35 слонам або 150—170 бикам; із жиру такого чудовиська виходить іноді до 300 гектолітрів ворвані (понад 600 сорокавідерних бочок).

Беззубі кити живуть частіше поодинці. Вони об’єднуються у зграї, напевне, тільки випадково, коли в одному місці є багато поживи. Більшість із них живуть у Льодовитому океані й тільки інколи виходять із бухт, утворених крижаними полями; інші мігрують до південніших морів. Незважаючи на свою надзвичайну масивність, вони рухаються у воді швидко й спритно; більшість із них розрізає хвилі зі швидкістю пароплава. Якщо їх не турбують, то вони найчастіше плавають біля поверхні води, іноді лягають на воду — то на спину, то на бік. Коли море спокійне, кити інколи сплять, погойдуючись на хвилях.

Із зовнішніх чуттів у них найкраще розвинені зір, слух і дотик. За тямущістю ці кити стоять нижче зубастих. Усі беззубі кити полохливі, боязкі, тому вони живуть мирно зі всією рештою морських тварин. Коли на них нападають, то іноді прокидається властива всім тваринам сміливість, яка в деяких випадках переходить у сильне роздратування; вони тоді захищаються відчайдушно і нерідко з успіхом, але в більшості випадків вони завдають своїм ворогам мало шкоди. Головним знаряддям захисту служить у них хвіст. Одного удару китового хвоста достатньо, щоб розбити на тріски великий човен або підкинути його в повітря.

Пожива цих найбільших тварин складається з дрібних риб і маленьких молюсків, головоногих, медуз і черв’яків, із яких багато які ледь помітні простим оком; але вони заразом проковтують мільйони цих істот. Кит пливе, широко розкривши свою величезну пащу, наповнює всю порожнину рота водою і тваринами, які в ній живуть, і коли його чутливий язик відчує присутність великої кількості їх, то він закриває пащу. Пластинки вусів стоять перпендикулярно й утворюють собою сито, яке, коли рот закритий, пропускає воду, затримуючи всіх тварин, що знаходяться в ній. Незначний рух величезного, ледь рухомого язика проштовхує драглисту речовину через стравохід у шлунок.

Самки народжують одне, рідко двоє дуже великих дитинчат, довжина яких при народженні дорівнює 1/3—1/4 довжини матері; вони довго годують їх молоком, дуже до них прив’язані, захищають їх із великою мужністю, часто підтримують їх, притискуючи до себе одним ластом, і водять із собою, поки дитинча не стане цілком дорослим. Беззубі кити, ймовірно, ростуть дуже швидко, але все ж таки минає багато років, поки вони не досягнуть своїх справжніх розмірів.