Капусниця (Pieris brassicae)
Належить до лускокрилих, має білі крила, вершина передніх крил чорна. У самки на них є ще чорні плями. Вона досягає в розмаху крил 6,5 см. Зазвичай літає біля капустяних рослин, левкоїв і хрестоцвітих рослин, куди відкладає свої яйця, але для збирання соку не гребує й іншими квітучими рослинами.
Довго літає метелик, вибираючи собі відповідне місце, нарешті опустився, сховався на декілька хвилин під великим капустяним листком і знову почав весело пурхати. Якщо зазирнути на те місце, де він щойно сидів, то можна побачити цілу купку маленьких жовтуватих яєчок, які в кількості близько сотні лежать щільною злиплою масою. Придивившись уважніше, ми знайдемо на листку капусти й інших городних рослин, що ростуть поряд, не тільки яєчка, а й маленьку гусінь, яка ще тільки-но вилупилася з яєчок, але вже встигла прогризти дірки в листку, на якому сидить.
Для перетворення на лялечку гусениця зазвичай покидає рідну рослину, піднімається на сусіднє дерево або на паркан і тут, в якій-небудь шпарині, заспокоюється на зиму у твердій оболонці лялечки. Теплого літа може вийти три покоління капусниць, але найчастіше їх буває лише два. Цікавий випадок розповідає Дорн, із якого видно, в якій неймовірній кількості з’являються іноді капусниці.
1854 року він їхав потягом, який проходив через невеликий тунель; раптом потяг пішов тихіше, тихіше і нарешті зовсім зупинився. Стривожені пасажири кинулися до вікон, вишли на площадки; тут вони побачили не менш стривожених кондукторів, які, здивовані, з ліхтарями в руках зазирали під колеса; виявилося, що причиною зупинки потягу були капусниці; ліворуч від дороги видніло декілька полів, засіяних капустою, яка, наскільки можна було бачити, була зовсім згризена цією гусінню. Тут більше нічого було вже їсти, і тому шкідники вирішили зробити масове переселення на інший бік полотна, де видніли інші капустяні городи, і треба було так трапитися, що саме в цей час налетів потяг; полотно на відстані близько 200 футів було вкрите суцільною масою гусениць; спочатку паровоз своїми важкими колесами без великих зусиль давив гусінь, але через 60—80 футів тертя коліс настільки зменшилося, що вони вже ковзали по рейках, неспроможні рухати потяг. Капустниці завдали немало клопоту, довелося видалити їх з полотна і ретельно витерти ганчірками обіддя коліс.
