Одуд (Upupa epops)

Птах родини Одудові. Він відрізняється витягнутим тілом, довгим, тонким, стисненим із боків дзьобом, сильними ногами, забезпеченими тупими кігтями, великими, дуже закругленими крилами, середньої довжини широкоперим хвостом; оперення м’яке, пухке і подовжується на голові в чубок; у верхніх частинах тіла воно глинистого кольору, у нижніх — світліше; середина спини і крила поцятковані чорними і білими поперечними смугами; чубок іржаво-жовтого кольору; хвіст чорний. Одуд живе в Центральній і Південній Європі, Сибіру, Китаї та Північній Африці і вибирає переважно місцевості, де луки межують із гаями. У Південній Європі він живе переважно у виноградниках; в Африці його можна бачити в кожному селищі і навіть у центрі міст; поживу цьому неохайному птахові дає тут не худоба, а сама людина. При всьому старанні грифи не в змозі видалити з міст усі нечистоти, і їх доволі залишається для одудів.

У наших країнах одуд обережний і полохливий, ретельно уникає людини і довірливо ставиться лише до пастухів, стада яких дають йому корм.

Хоча часто одна пара одудів живе поряд з іншою, але справжні дружні стосунки помітні тільки у членів однієї сім’ї: сусіди постійно сваряться один з одним. Поживу одуда складають комахи, яких він збирає на землі та витягає з дірок за допомогою свого довгого язика. Гнойовики і трупні жуки, м’ясні мухи, личинки та інші гнойові комахи складають, мабуть, для нього ласу страву; але при нагоді він не відмовляється також і від хрущів, бронзівок, цвіркунів, мурашиних яєць і гусениць. Дзьоб одуда дуже зручний для схоплювання, але, щоб проковтнути здобич, птахові необхідно підкинути здобич і потім уже ловити. Молодим одудам, яких хочуть виростити, потрібно поживу проштовхувати в горло: інакше вони помруть із голоду, оскільки не в змозі самі проковтувати їжу і навчаються цього лише з часом.

Одуд — птах, складає самостійну родину Upupidae. Завбільшки одуд з невелику ворону, забарвлення тіла лососево-рожеве; є великий, здатний підійматися чубок. Крила і хвіст мають яскравий чорно-білий малюнок, дзьоб довгий і загнутий. Живуть переважно на землі, відшукуючи великих комах і ящірок. Гніздяться в дуплах дерев або на скелях, відкладаючи від 4 до 6 білих яєць.

У Європі для влаштування гнізда одуди найчастіше вибирають дупла дерев, хоча не лишають без уваги діри в стінах, або тріщини на скелях. Кладка складається з 4—7 невеликих довгастих яєць, дуже різноманітних за забарвленням.

Німці називають одуда «смердючим птахом». Дійсно, у нагнізний період цей птах цілком виправдовує своє прізвисько, оскільки бік та його пташенята смердять у цей час нестерпно; батьки не встигають або не в змозі прибирати послід пташенят, унаслідок чого вони сидять, як каже Науман, «по горло у власних нечистотах». Сморід привертає мух, які кладуть у гній свої яєчка, і гніздо врешті-решт кишить личинками цих комах. Тільки за багато тижнів після вильоту із гнізда і пташенята, і батьки втрачають запах, що просочив їх.