Бабак (Marmota bobak)
Належить до родини Білячі ряду Гризуни і мешкає на рівнинах Старого Світу. Довжина тулуба бабака досягає 37 см, хвіст — 9 см. Хутро бабака досить густе, чалого іржаво-жовтого кольору, під-шерсток зверху темний сіро-бурий, знизу світло-бурий, на передній частині шиї і на горлі — сіро-білий. Дитинчата забарвлені темніше за дорослих.
Головним природним ворогом бабака є степовий орел, що звичайно підстерігає молодняк.
Зона поширення бабака, починаючи від Південної Польщі і Галісії, доходить на сході до Амура і навіть до Камчатки, а через Гімалайські гори — до Сиккиму. Тут він живе в родючих долинах, де влітку виростає пишна, хоч і низькоросла рослинність, вишукуючи серед неї голі рівнини і схили. Завжди і всюди живе численними родинами, котрі утворюють колонії, і залишає по собі незліченні погорби. Так, наприклад, пагорби в зелених степах Центральної Азії зобов’язані своїм походженням цим бабакам.
Залежно від кліматичних умов сплячка бабака може тривати від 5,5 до 8 місяців. В одній норі зимують до 12—15 звірків.
Холод їх пригнічує. В степах Південно-Східного Сибіру вони забираються в зимові квартири майже завжди в першій половині вересня, причому завалюють отвори головного ходу майже на метр в глибину камінням, піском, травою, власним послідом і там, у глибокій норі, до настання зими продовжують напівсонне життя.
Дитинчата, що народилися в квітні або травні, до літа підростають. Зі сходом сонця вони разом із старшими виходять з нір, жадібно злизують з листя росу — в більшості випадків їхнє єдине питво в безводних степах, — щось їдять і весело граються до полудня на скопаних перед норами горбиках.
Зовнішня форма нір майже завжди однакова, внутрішні ж розміри її різні, узгоджуючись загалом з якістю ґрунту: там, де він твердіший, нори роблять ширші. Зарившись у нори, бабаки на початку осені, мабуть, ще досить бадьорі і займаються поїданням зібраних запасів, про що свідчать великі купи посліду, що залишаються після них. Неспання триває, ймовірно, ще досить довго. З грудня до кінця лютого бабак впадає у сплячку, прокидається ж лише в березні. Бабаки належать до тварин, котрі першими прокидаються від зимівлі.
Спочатку їм нелегко. Єдиною їжею служать їм високі, висохлі стебла кропиви, що стирчать поблизу входів у нори, з яких вітер давно вже зірвав сухе листя, та подекуди уцілілі стебла ревеню. Такий «піст» триває аж до травня. У цей час вони можуть стати жертвами не тільки орла, але навіть вовка, який вважає за краще полишити на деякий час переслідування худоби і ганяється за бабаками, як за здобиччю, котру легше спіймати. До цих природних ворогів, які тут ще не всі перелічені, приєднується і людина. На той час, коли бабак прокидається і готовий вийти на поверхню землі, тунгуси або буряти, які живуть полюванням, сідлають коня, заряджають гвинтівку і вирушають на полювання на бабаків.