Ящірки, підряд (Lacertilia)

Належать до ряду Лускові плазуни (Squamata). Характерними ознаками ящірок є: зовнішній покрив, що складається з рогових лусок, і зуби, які щільно зрощені зі щелепою, а не сидять у комірках. Вушний отвір не закритий складкою шкіри; барабанна перетинка знаходиться зовні або на дні дуже неглибокої вушної западини. Повіки зазвичай рухомі.

Ящірки — плазуни, що налічують близько 3000 видів, що нині живуть. Більшість має добре розвинені кінцівки, хоча вони іноді зредуковані або відсутні в таких змієподібних видів, як американський жовтопуз, веретільниця (мідяниця), деяких видів сцинків і лусконогів. Хвости зазвичай довгі, і багато які, будучи схопленими за хвіст, здатні відкидати його.

підряд Ящірки

Більшість із них наземні тварини і живляться тваринною їжею, причому здобиччю для них служать комахи, равлики, черв’яки; проте великі види переслідують також і жаб, змій, риб, пташок і навіть маленьких ссавців. Деякі ящірки живляться переважно рослинною їжею, але не гребують також і тваринною.

Майже всі ящірки п’ють воду, хлебчучи її язиком. Але більшість задовольняється росою, яку вони збирають з листя; нарешті, деякі можуть цілими місяцями обходитися зовсім без води.

підряд Ящірки

Поширення ящірок дуже велике; вони живуть у всіх країнах земної кулі, за винятком лише холодних поясів, у місцевостях найрізноманітнішого характеру. Водяних форм, утім, дуже мало, та й то час від часу вони повинні виходити на сушу, щоб погрітися на сонечку і виспатися. Більшість видів уникає води і тримається переважно в сухих місцях.

Одні з ящірок починають свою діяльність рано-вранці і закінчують її із заходом сонця, інші, навпаки, ведуть нічний спосіб життя.

Після заходу сонця денні ящірки завжди ховаються у свої притулки, куди заповзають також і вдень у негоду, і залишаються там іноді по декілька днів і навіть тижнів. У регіонах із помірним кліматом на зиму, а із спекотним — на час засухи, ящірки впадають у заціпеніння; у північній частині Європи такий стан триває до 6—8 місяців.

підряд Ящірки

Проковтування великої комахи маленьким ящіркам коштує великих зусиль: вони доти обертають свою жертву в роті, доки вона не ляже головою вперед, і тоді вже повільно ковтають її. Вони переслідують своїх власних дитинчат, і якщо вдасться впіймати, то пожирають їх із видимим задоволенням.

Навесні мати досить дбайливо готує гніздо: вириває ямку, яку вистилає мохом, або влаштовує в розколині гнилого дерева і кладе туди яйця, вкриті м’якою шкірястою шкаралупою. Із них через декілька тижнів, а іноді й місяців, залежно від часу, коли вони відкладені, розвиваються без жодної допомоги з боку батьків дитинчата, які відразу починають вести таке ж життя, як і дорослі.