Віскаша гірська (Lagidium)

Належить до родини Шиншилові ряду Гризуни. Мають значно довші вуха, хвіст, вкритий по всій його верхній поверхні пухнастою шерстю, чотирипалі ноги і дуже довгі вуса. У способі життя шиншили і віскаші дуже багато спільного. ДонЙні достовірно відомо лише два види гірських віскаш, які живуть серед голих скель Кордильєрів біля самої межі вічних снігів на висоті від 3000 до 5000 метрів над рівнем моря. Вони так само рухливі та спритні, як і шиншили, мають ті ж самі властивості і живляться більш-менш тими ж самими або принаймні подібними рослинами. З двох видів один населяє плоскогір’я південної частини Перу і Болівію, другий — північну частину Перу й Еквадор.

Віскаша не перевищує завдовжки півметра. У неї густе, м 'яке сірувато-буре хутро з характерними світлими смугами на великій непривабливій голові. Колись у південноамериканських пампасах, від Патагонії до Буенос-Айреса, були цілі підземні міста з нір віскаш, навкруги яких паслися сотні тисяч їхніх жителів. Але неухильне заселення колись безлюдних просторів значно скоротило чисельність віскаші сьогодні вони стали рідкісними навіть там, де свого часу їх було дуже багато.