Дятел сивий (Picus canus)

Належить до родини Справжні дятли. За розмірами він мало поступається зеленому дятлу: 30 см завдовжки, розмах крил — не більше 50, довжина крила — 15, а хвоста — 11 см. Поширений на більшій частині Європи, за винятком Великої Британії, у Сибіру, на сході аж до Японії, а на півдні до Персії.

Період розмноження настає у сивих дятлів дещо пізніше, ніж у зелених, але гнізда ті й другі в’ють абсолютно однаково. Сивий дятел сам видовбує дупло. Вхідний отвір настільки вузький, що дятел ледве може прослизнути в нього; саме ж дупло буває 30 см або щонайменше 25 завглибшки, 15—20 см завширшки і видовбане дуже гладко. На яйцях дятли сидять так завзято, що часто вдається зловити їх просто в гнізді.

Окрім людини, сивого дятла ще переслідують найкрупніші представники з родини Соколині, особливо тетерев’ятник і перепелятник. Мабуть, ще небезпечнішою за яструба буває для дятла сувора зима.

Дятел сивий живиться переважно мурашками і особливо любить поласувати деякими їхніми видами. Довбаючи дерева, він витягує з них усіх комах і личинок, які йому трапляються, а якщо влітку йому трапиться гола гусінь, то поїдає і її. Пізньої осені та взимку він живиться, крім того, і рослинною їжею.