Кенгуру кільцехвостий скелястий жовтоногий (Petrogale xanthopus)
Має блідий рудувато-бурий колір, змішаний із сірим. Плесна його жовтого кольору, хвіст із жовтими і чорно-бурими кільцями.
Найзапекліший ворог скелястих кенгуру, крім людини та її собаки, — пітон.
Спритність, із якою ця тварина лазить по скелястих стінах, цілком могла б зробити честь мавпі. Уміння лазити набагато більше захищає його від переслідування людиною та іншими ворогами, ніж решту родичів. Полювання на скелястих кенгуру вимагає великого досвіду від мисливця, та й тоді воно успішне лише в тому разі, якщо вдається знайти стежину, якої твердо тримається ця дичина. Тубільці доходять по добре помітному сліду до самого міжгір’я, в якому тварина ховається вдень, і там убивають її; але для такого полювання потрібне дивне терпіння дикуна, європеєць розсудливо відмовляється від нього. Більш небезпечний ворог, ніж людина, для цих тварин — динго, оскільки він досить часто живе в тих печерах, куди ховається вдень скелястий кенгуру. Проте і динго вдається захопити цю обережну тварину лише у разі несподіваного нападу; якщо кенгуру помічає ворога, то кількома стрибками ставить себе поза будь-якою небезпекою. Його спритність дозволяє йому без зусиль досягати найвищих і найнеприступніших місць.
