Какаду

Найпомітнішою їх відмінністю є великий рухомий чуб на голові. Зона їх поширення тягнеться від Філіппінських островів до Нової Зеландії і від Тимора до Соломонових островів. Майже всі види об’єднуються у великі зграї, що населяють ліси і гаї та налітають звідти на навколишні поля і луки. Усі какаду розумні й тямущі й обдаровані переважно серйозною і покірливою вдачею; у них, крім того, спостерігається велика цікавість і добра пам’ять. Як і інші папуги, какаду живуть на волі товариствами, які зберігають зв’язок навіть у період розмноження. Ночують вони у листі високих дерев і зустрічають ранок гучними криками; потім знімаються з місця і летять на засіяне поле або до іншого місця, де сподіваються знайти багатий корм. Плоди, зерна, насіння і частково бульби й цибулини складають їхню головну поживу.

Какаду — птахи, що належать до родини Папуги (Psittacidae) і трапляються в Австралії, у Новій Гвінеї та прилеглих островах. Довжина їх тіла близько 40—65 см. У всіх какаду сильні дзьоби, особливо у чорного (Probosciger aterrimus), який використовує його для роздовбування великих горіхів. У всіх какаду на голові є чуби, які вони можуть піднімати. Це гамірні птахи, які живуть групами, що складаються як із кількох, так і з багатьох особин. Живляться вони переважно насінням. Гніздяться у великих дуплах дерев, відкладаючи 2—3 круглих білих яйця. Багато які з них у неволі живуть дуже довго.

Какаду часто привозять до Європи, і вони легко звикають до нашого клімату, при уважному догляді вони живуть у клітках дуже довго. Утримування їх завдає дуже мало клопоту, оскільки вони поступово привчаються їсти все те, що й людина.

На півночі Австралії та сусідніх островах водиться чорний какаду (Probosciger aterrimus), що належить до найбільших папуг. Його жахливий дзьоб довший за голову, а верхня щелепа закінчується довгим, повернутим усередину вістрям. Не менш примітний його довгий, м’язистий, валькуватий язик, який вкритий на кінці чорною роговою оболонкою і використовується птахом як ложка. Оперення його одноманітно чорне із зеленуватим вилиском і вкрите білим пилом, чуб складається з довгих, вузьких пір’їн сіруватого кольору. Какаду сидять зазвичай на верхівках найвищих дерев, гучно кричать хрипким голосом, вправно лазять і легко літають. Тубільці беруть молодих птахів із гнізда, вирощують їх і продають торговцям. Приручити їх дуже легко.

Найближчими родичами щойно описаного виду є червонохвості траурні какаду (Calyptorhyncus magnijicus), які досягають розміру ворона. Примітний їх великий дзьоб, зігнутий півколом; ноги сильні, закінчуються великими пальцями; крила довгі й гострі, хвіст також довгий і широкий; оперення м’яке, переходить на задній частині голови в чуб.

Молуккський какаду (Kakatoe moluccensis) разом з одним австралійським видом належить до найбільших какаду і має біле оперення із слабким рожевим вилиском і червоний чуб. На батьківщині він належить до найпоширеніших птахів і трапляється як на березі моря, так і всередині країни.