Коловертки (Rotatoria)

Коловертки належать до мікроскопічного світу, оскільки навіть у найбільших із них простим оком вельми важко розрізнити навіть зовнішні обриси. Тіло їх прозоре, тому у живої коловертки можна спостерігати діяльність внутрішніх органів. За способом життя, почасти і за внутрішньою будовою, коловертки дуже схожі між собою.

Коловертки — представники класу первиннопорожнинних червів (Rotifera), що включає 1500 видів безхребетних. Дістали свою назву завдяки короні з навколоротових війок, рух яких нагадує обертання колеса. Цей коловоротний апарат використовується для ловлення планктонних організмів: рух війок створює водоверть, що затягує частинки поживи до ротового отвору. У сидячих форм його функції обмежуються живленням, а у рухливих, що живуть у товщі води, він використовується також для руху.

Коловертка чотирирога панцирна (Noleus quadricornis) зовні вміщена в тонкий хітиновий панцир, так що вся передня частина тіла може ховатися в ньому. Найпримітнішим органом у неї є миготливий орган, який складається з двох півкруглих лопатей, на зовнішньому краї яких розташована безліч війок; останні одноманітно обертаються навколо своєї основи в один бік. За допомогою руху свого миготливого апарату коловертки граціозно плавають у воді, а також живляться, утворюючи струмінь води, який приносить до їхньої ротової порожнини поживу.

У будь-якої коловертки є пара щелеп, які іноді складно влаштовані і є настільки характерною родовою або видовою ознакою, що являють собою вагому підставу для систематики.

Плодючість коловерток вражаюча. Уже через 2—3 години після виходу з яйця молода коловертка відкладає свої яйця, отже, за обчисленням учених, за 10 днів від однієї коловертки може утворитися потомство із 100 048 576 особин. Деякі коловертки відкладають яйця двох видів: літні, з м’якою оболонкою, які розвиваються незайманим шляхом, і запліднені зимові яйця, з твердою оболонкою.