Підковоніс малий (Rhinolophus hipposideros)
Належить до родини Підковоносі. Це найменший з наших кажанів. Тіло завдовжки 6 см, а розмах крил близько 22 см. Шерсть світла, біло-cіра, зверху дещо темніша, ніж знизу. Малий підковоніс поширений на півночі далі від інших листоносів. У Європі він поширений, за словами Коха, від берегів Північного і Балтійського морів до Середземного моря і від крайнього заходу Європи до Кавказу; в Німеччині місцями його зовсім немає, а місцями дуже багато.
До клімату і змін погоди цей підковоніс менш чутливий, ніж його родичі, але неохоче вилітає холодної дощової днини; для денного відпочинку завжди знаходить захищені місця, тому забирається далеко в глибину копалень і печер. Зимівля триває досить довго, втім, зважаючи на обставини, його можна бачити і з першими кажанами, що рано вилітають зі своїх притулків, і з тими, які вилітають пізно; є й такі, які пізно засинають і рано вилітають. Ця розбіжність у часі початку і закінчення зимівлі, здається, обумовлюється не віком, а скоріше статтю тварин. Кох дійшов висновку, що дуже рано восени у сплячку залягають переважно самці, а просинаються найпізніше — самки; деякі підковоноси переривають зимівлю, інші — ні.
Улітку малі підковоноси живуть переважно в підземних печерах, в старих розвалених льодниках, в копальнях і в нежилих будинках. І влітку, і взимку збираються зграями, але не такими великими, як інші кажани, і кожна тварина висить не окремо, а в купі з іншими. В стані спокою висить на задніх кінцівках і злегка загортається в літальну перетинку; під час зимівлі так щільно загортається, що його можна прийняти швидше за гриб, ніж за кажана. Сонячного літнього дня, коли підковоніс спить, без сітки його нелегко зловити, тому що при наближенні людини він швидко прокидається і летить геть. Під час пильнування щохвилини вертить головою то в той, то в інший бік, обнюхуючи все навколо, лиже себе, пригладжується, ловить у своїй шерсті паразитів. Основна їжа підковоноса — комахи, не вкриті жорсткою шкірою: дрібні нічні метелики, мухи тощо.
