Качуркові, родина Hydrobatidae
Характеризуються дуже довгими крилами, середньої довжини хвостом різної форми, маленьким, слабким, гачкуватим дзьобом і маленькими, тонкими ногами, три передні пальці яких з’єднані перетинкою. Оперення їхнє густе, на зразок хутра, темно-бурого забарвлення з білим малюнком. Сюди належать качурка прямо-хвоста (Hydrobates pelagicus) із прямо обрізаним хвостом і качурка північна вилохвоста (Oceanodroma leucorhoa) із вилоподібним хвостом. Обидва види живуть у всьому Атлантичному океані, за винятком північних його частин, і в деяких місцях Тихого океану; це цілком морські птахи, вони проводять на суші тільки період розмноження. Усі качурки діяльні переважно вночі. Хоча їх бачиш повсякчас удень, але найжвавіша діяльність починається лише після заходу сонця і триває цілу ніч. Серед океану вони трапляються поодинці, але зазвичай тримаються маленькими або великими зграйками. Літають вони красиво і майстерно; плавають неохоче і сідають на воду тільки для того, щоб відпочити.
Качуркові — родина Океанічні птахи ряду Буревісникоподібні. Довжина 15—25 см. Політ тільки активний, над самою водою. Існує близько 22 видів, переважно в Південній півкулі; 3 види гніздяться на берегах далекосхідних морів.
Сила польоту качурок вражаюча. Вони літають цілими днями без перерви, відпочиваючи лише тоді, коли змінюють положення. Тільки тривала буря у змозі знесилити їх, і то не тому, що їх стомлює боротьба з вітром, а тому, що буря утруднює добування поживи і їх виснажує голод.
Пожива качурок складається з м’якотілих, ракоподібних і риб; різні жирні речовини, що плавають на поверхні води, також охоче поїдаються ними. За способом гніздування вони мало відрізняються від своїх родичів. За декілька тижнів до виведення пташенят качурки вирушають у міжгір’я поблизу моря; тут вони виривають у землі своїми кігтями досить глибокі нірки, мостять гніздо із стеблинок трави і наприкінці червня кладуть у нього одне кругле біле яйце.
Крім поморників, жоден інший птах не нападає на качурок у морі; загнані ж на сушу, вони часто стають жертвами воронів, оскільки і не думають про те, щоб захищатися. Людина ніколи їх не переслідує, тому що запах ворвані, властивий цим птахам, сильний до такої міри, що відвертає навіть північного жителя.
