Кріль дикий європейський (Oryctolagus cuniculus)
Належить до родини Зайцеві. Відрізняється від справжніх зайців набагато меншим розміром, тоншою будовою тіла і коротшими головою, вухами та задніми ногами. Довжина тіла тварини дорівнює 40 см, з яких 7 см припадає на хвіст, маса старого самця 2—3 кг. Вуха коротші за голову, і, якщо їх пригнути вниз, вони не дістають до краю морди. Хвіст одноколірний, зверху чорний, знизу білий, решта тіла вбрана в сіре хутро, яке зверху має жовто-бурий відтінок, спереду хутро рудо-жовте, на боках і стегнах світло-іржаве, а на нижньому боці, на череві, горлі та внутрішньому боці ніг переходить у біле. Передня частина шиї іржаво-жовто-сіра, верхня частина, як і потилиця, одноколірна іржаво-руда. Відхилення в кольорі, мабуть, бувають, але рідше, ніж у русака.
Кріль — представник ссавців із ряду Lagomorpha, до якого належать також зайці та пищухи. Виділяють близько 60 видів кроликів. Відрізняються вони тим, що дитинчата народжуються голими й сліпими у вистелених шерстю норах, зазвичай під землею, де більшість кролів риють великі ходи.
Кріль потребує горбистих і піщаних місцевостей із лощинами, ущелинами скель і низьким чагарником, особливо любить він молоді сухі чагарники соснового лісу. Тут він влаштовує на зручних, найчастіше на сонячних, місцях досить прості нори, охоче живе товариствами, часто цілими поселеннями. Кожна нора складається з камери, що лежить досить глибоко, і кутастих ходів із декількома виходами кожний. Виходи бувають досить сильно розширені, але сама галерея така вузька, що її мешканець може лише проповзати в ній. Кожна пара має своє окреме житло і не терпить у ньому жодної іншої тварини, але часто ходи, що належать різним житлам, перетинаються між собою.
Наразі дикий кріль поширений у всій Середній і Південній Європі. У країнах, що оточують Середземне море, він усе ще найбільш численний, ніж деінде.
Кріль ховається майже цілий день у своїй норі. З настанням вечора вирушає по поживу, але з великою обережністю. Помітивши ворога, він попереджає своїх товаришів сильним тупотом задніх ніг, і всі поспішають щонайшвидше назад у нори.
Кріль бігає порівняно повільно — 20— 25 км/год. Він поступається зайцям і гостротою зору і слуху.
Він майстерно уміє робити петлі, і для полювання на нього потрібні чудово дресирований гончак і добрий стрілець. Кріль незрівнянно хитріший за зайця, до нього украй рідко вдається підкрастися в той час, коли він пасеться, а у разі небезпеки майже завжди зуміє знайти куди сховатися. Зір, слух і чуття у нього так само гострі, а може, і гостріші, ніж у зайців. Він товариський і доброзичливий. У лютому і березні у кролів настає час тічки. Пари живуть дружно, принаймні набагато дружніше, ніж у зайців, проте не можна стверджувати, що кріль живе одношлюбно. У теплих країнах дитинчата вже на п’ятому місяці здатні розмножуватися, у холодних — на восьмому, проте лише на дванадцятому місяці досягають розмірів дорослої тварини.
Вагітність у кролів триває 28— 33 дні. На рік буває від 3 до 5 поносів від березня до жовтня, що налічують від 4 до 9 дитинчат кожен (у середньому по 6).
Живиться кріль абсолютно тим самим, чим і заєць. Але він заподіює набагато помітнішої шкоди не тільки через те, що живе на обмеженому просторі, а й через те, що дуже любить кору дерев і часто знищує цілі насадження молоді. Важко уявити собі, які спустошення може заподіяти поселення кролів при такій величезній плодючості, якщо не перешкодити їх розмноженню.