Гірчак (Rhodeus amarus)

Дуже красива риба: спина у нього сірувато-зеленого кольору, боки сріблясті з блиском, і по обох боках тіла, крім того, тягнеться зелена блискуча смуга; плавці червоного кольору з чорними облямівками і плямами. Рибка ця, завбільшки всього 5 см, примітна тим, що відкладає ікру в черепашки молюска-перлівниці (звичайно Unioy рідше — Anodonta), для чого у неї є, як у багатьох комах, довгий трубчастий яйцеклад. Гірчак поміщає свої ікринки, кількістю близько 40, в зяброві складки молюска. У цих черепашках яйця розвиваються, і молоді рибки залишаються в них до зникнення жовткового мішка і потім залишають свою колиску і, розпрощавшися з гостинним хазяїном-мо-люском, якому вони, мабуть, не завдали ніякої шкоди, починають вести самостійний спосіб життя. Гірчак легко звикає до життя в неволі і дуже часто його можна побачити в акваріумах. Поширена ця рибка майже по всій Європі і частині Азії; водяться вони переважно в чистій проточній воді і характеризуються надзвичайною живучістю: з одного боку, можуть зносити заморожування, з іншою — довго можуть, без шкоди для себе, залишатися без води.

Гірчак звичайний (Rhodeus sericeus amarus) поширений у Європі, в річках басейну Балтійського і Північного морів, у Скандинавії’ Фінляндії, о /яя-/саж* — у басейнах Чорного і Каспійського морів. Це мешканець стоячих вод понизь річок, затонів з м'яким болотистим дном, стариць, вирів, і перш за все водоймищ та місць, де немає хижих риб. Досягає завдовжки в середньому 8 см. У самки в період нересту відростає яйцеклад 5—6 см завдовжки, за допомогою якого вона відкладає ікру в мантійну порожнину двостулкових молюсків. Під час нересту самці набувають вельми строкатого забарвлення. Європейський звичайний гірчак, у свою чергу, повертає борг молюскам тим, на його тілі розміщуються молоді черепашки, які знаходяться там доти, доки зможуть самостійно жити.