Білуха (Delphinapterus leucas)
Належить до родини Нарвалові, жителі Курильських островів називають її «пічуга». Вона досягає 4—6 м у довжину, має ласти 60 см завдовжки і близько 30 см у ширину; великий хвостовий плавець у ширину досягає одного метра. Кругла голова відносно невелика, лоб дуже опуклий, маленькі очі сидять на деякій відстані за кутиком рота, а півмісяцеве дихальце розташоване на передній частині лоба. Тулуб досить тонкий; дволопатевий хвостовий плавець має ззаду виїмку; шкіра на тілі гладка. У старих тварин шкіра жовтувато-білого кольору, у молодих — буровато- або блакитнувато-сіра; згодом на ній з’являються світлі плями, яких з часом стає більше, і таким чином поволі з’являється забарвлення, властиве дорослим тваринам.
Гренландії запевняють, що білуха рідко йде далеко від берега і її можна вважати, так само, як і морську свиню, прибережною твариною. Трапляється, й/о вона підіймається вгору річками на велику відстань від гирла, і тому її спостерігали іноді в глибині материка; так, Дале говорить про білуху, яка була спіймана 1863 року на відстані 700 англійських миль від моря в одній з річок Північної Америки.
Зона поширення білухи включає всі моря біля Північного полюса, але далеко на південь не тягнеться. Білуха живиться маленькими рибками, раками і головоногими; крім того, в її шлунку постійно знаходять пісок, що дало привід гренландцям жартівливо стверджувати, що білуха не може плавати без баласту. Майже ніколи не трапляється вона поодинці. Вигляд стада, за словами Фабера, є прекрасним видовищем, оскільки білосніжні тварини, підіймаючись на поверхню води для дихання, іноді висовуються до половини свого тулуба. За спостереженнями Скаммона, в цих стадах, що складаються як із самців, так і з самок, завжди помітні окремі групи з 2—3 особин, ймовірно, батько, мати і дитинча. Полюючи на риб, що тримаються дна, наприклад на камбалу, білуха дуже часто потрапляє в мілкі місця; в цих випадках вона зберігає спокій і не б’ється так, як це роблять за подібних обставин інші кити, що часто призводить їхньої до загибелі.
Білуха — зубастий кит. Зуби білухи крупніші в порівнянні із зубами дельфінів і нахилені вперед. Верхні та нижні зуби труться один об один, і за рахунок цього на них утворюються ріжучі крайки. Живляться в основному крупною рибою, що плаває зграями. Поширені в усіх північних морях біля берегів Євразії і Америки, іноді заходять далеко у великі річки.
Китолови зустрічають білуху з радістю, оскільки вони вважають її передвісником великого гренландського кита, і часто пливуть у супроводі стад цих тварин, нічим не турбуючи їх. Хоча тварина ця і має досить велику цінність, китолови, проте, на неї не полюють, оскільки завдяки своїй швидкості руху і спритності білуха у відкритому морі майже завжди тікає від переслідування.
