Карасі (Carassius)

Не мають вусів; глоткових зубів тільки чотири; рило дуже тупе, рот вузький; звичайна довжина карася від 15—20 см, але, як виняток, трапляються екземпляри 25 см завдовжки, 11 завширшки і вагою понад 1 кг. Найбільш поширений карась звичайний (Carassius carassius); дуже близький до нього срібний карась (Carassius groelio). Що ж до карася-межняка (Cyprinus kollari), то, як виявилося, він являє собою помісь коропа зі звичайним карасем. Карасі поширені майже у всій Європі, а також у північній частині Азії; вони живуть у річкових затоках, ставках і озерах; люблять стоячу воду з болотистими берегами і взагалі віддають перевагу каламутній воді; тримаються зазвичай на мулистому дні, де відшукують собі поживу, яка складається з рослинних і тваринних речовин, черв’яків і личинок, що розкладаються. Узимку карась впадає у заціпенілий стан і може навіть замерзати в льоду. Карасі розводяться у найкаламутніших, брудних ставках, які не придатні для розведення інших риб. Дуже часто їх також розводять разом із фореллю, для якої вони є поживою. Красиве забарвлення тіла прославило один із видів карасів, який називається золотою рибкою (Carassius auratus), завдовжки 25—30, навіть 40 см (початкова форма золотої рибки — срібний карась). Риба ця доволі звичайна у водах Японії та Китаю, має яскраво-червоний колір із сильним золотистим вилиском.

Карась — риба з сильним високим тілом, належить до родини Коропові, але, на відміну від коропа, не має вусів біля рота. Один із видів — звичайний, або золотий, карась (Carassius carassius), спина у нього темно-зеленого кольору з оливковим вилиском. Дуже поширений в озерах Європи й Сибіру, живе в заплавах повільних річок, у дуже зарослих водоймах, добре почувається в разі нестачі кисню, здатний зносити сильний холод. Живиться рослинами й личинками комах, нереститься з травня до червня, метаючи липку ікру на водяні рослини.