Барибал, або ведмідь чорний (Ursus americanus)
Найвідоміший американський ведмідь. Іноді виділяють в окремий рід Euarctos. Це дуже поширена і відносно добродушна тварина. Досягає довжини 2 м при висоті в загривку 1 м. Від звичайного ведмедя він відрізняється переважно тим, що голова його вужча, морда гостріша і поступово звужується від лоба до носа; ступні дуже короткі. Але головна його відмінність — якість і колір хутра, що складається з довгого, жорсткого, гладкого волосся, яке тільки на лобі і морді стає коротшим. Блискучий чорний колір хутра тільки з боків морди переходить в тьмяно-жовтий; такого ж самого кольору плями часто трапляються під очима. Ведмежата бувають світло-сірого кольору і лише на другий рік свого життя набирають темного кольору батьків, але хутро ще довго залишається коротким і відростає досить повільно.
Барибал — чутлива, рухлива, сильна, спритна і витривала тварина. Біг його такий швидкий, що жодна людина не може наздогнати його. Плаває він відмінно і лазить майстерно. В будь-якому разі, він набагато спритніший, ніж бурий ведмідь, на якого він абсолютно схожий в усьому іншому. Він рідко нападає на людину, здебільшого квапливо тікає, побачивши свого найзлішого ворога і, навіть поранений, майже ніколи не захищається.
Барибал поширений по всій Північній Америці. Трапляється в лісистих місцевостях від східного узбережжя до кордонів Каліфорнії і від далекої півночі до Мексики. В лісах він знаходить усе необхідне для життя; проте міняє своє місцепроживання залежно від тих зручностей, які надає йому та чи інша місцевість за різних пір року. Так, навесні він відшукує їжу в багатих рослинністю долинах великих річок і озер, а влітку йде у глибину лісів, де знаходить багато всіляких лісових плодів. Узимку він риє собі в потаємному місці зручний барліг, в який залягає на деякий час або поринає в справжню сплячку. Щодо зимівлі існують різні думки. Одні натуралісти говорять, що лише деякі ведмеді на декілька тижнів залягають в барліг у сплячку, а інші бродять і взимку, переходячи з одного місця на інше. Достовірно відомо, що на барибала полюють найчастіше взимку і піднімають його з барлогу. Річардсон говорить, що ведмідь звичайно вибирає місце поряд із деревом, що впало, риє просто біля нього поглиблення, в яке й залягає, ледве тільки починається завірюха. Сніг вкриває тоді і дерево і ведмедя; але місце лігва неважко знайти, орієнтуючись на невеликий отвір, що утворився від дихання тварини, і велику кількість інею, який оточує цей отвір. Барибал навіть улітку вистилає своє лігво сухим листям і травою.
Барибали спаровуються у першій половині літа. Проте запліднені яйцеклітини починають розвиватися тільки восени. Ось чому видима вагітність триває близько 220 днів, реально ж розвиток ембріонів триває всього 10 тижнів. Дитинчата народжуються у січні—лютому, кількістю від 1 до 5 (звичайно 2—3). Самка барибала приносить дитинчат раз на 3—4 роки.
Знамениті ведмедячі шапки британських гвардійців шиють зі шкур саме цих ведмедів, яких ще чимало в Америці.
Пожива його переважно рослинна: трави, листя, зрілі і незрілі злаки, ягоди і різні плоди. Проте він переслідує худобу переселенців і насмілюється нападати навіть на найсильніших биків. Фермерам він завдає подвійної шкоди, знищуючи посіви і нападаючи на худобу, тому до нього ставляться так само, як і до бурого, — невтомно переслідують і винищують усілякими засобами.
Річардсон вважає, що вагітність самки барібала триває приблизно 15—16 тижнів, і десь у січні народжуються дитинчата. Кількість ведмежат коливається, за Річардсоном, від одного до п’яти.