Соболь (Martes zibellina)
Відрізняється від куниць конусоподібною формою голови, великими вухами, високими і досить товстими кінцівками, великими ступнями і глянсуватою шовковистою шерстю. Хутро вважається тим красивіше, чим воно густіше і м’якше, а особливо, чим більше помітне димчасто-буре з синюватим відтінком забарвлення під-шерстка. Через це забарвлення сибірські торговці й цінують хутро соболя. Чим жовтіший підшерсток і обрідніша ость, тим шкурка менш цінна; чим темніший і однорідніший має колір ость і підшерсток, тим шкурка вище цінується. Найкращі шкурки соболя на спині чорнуваті, біля морди чорні з сивиною, на щоках сиві, шия і боки рудувато-каштанові, а горло знизу досить яскравого оранжевого кольору, схожого на колір яєчного жовтка; вуха облямовані сірувато-білою або світло-бурою шерстю. Жовтуватий колір горла, що іноді переходить в оранжевий, за словами Радце, блідне після смерті тварини тим швидше, чим яскравіше це місце було забарвлене за життя. У багатьох соболів на чорній спині помітно багато білого волосся (сивина), а морда, щоки, груди і черевце білі. В інших хутро на спині жовтувато-буре, черевце ж, а іноді шия і щоки білі й лише кінцівки темніші. В інших соболів переважає жовтувато-буре забарвлення, яке трохи темніше тільки на кінцівках і на хвості; нарешті, зрідка трапляються зовсім білі соболі.
Соболь — ссавець з родини Куницеві. Довжина тіла досягає 58 см, хвоста — 19 см. Поширений головним чином у Росії, водиться в тайзі, від Північного Приуралля до Тихого океану.
Нині зона його поширення обмежена. Постійне переслідування загнало його в найгустіші гірські ліси Північно-Східної Азії.
У соболя мисливська територія 25, 700, а то й 3000 гектарів. Він мітить її пахучими залозами (на череві та під хвостом) і послідом, який залишає на видних місцях — мурашниках, пнях і деревах, перекинутих вітром через річки і стежки.
Соболь не гребує рибами. Кажуть, що він дуже любить мед диких бджіл. Кедрові горіхи їсть охоче.
Сибірські мисливці стверджують, що соболь іноді спаровується з куницею і що від цього схрещування походять так звані «кидуси». Кидус має шерсть, як у соболя, але під горлом жовта пляма і хвіст у нього довший за соболиний. Шкурка його дорожча за куницеву, але дешевша за соболину.
Вагітність у соболя триває 245—298 днів. Характерна тривала діапауза в розвитку заплідненої яйцеклітини.
У гористих місцевостях на півдні озера Байкал полювання на соболя починають ще наприкінці вересня, оскільки тут, на висотах, у соболя раніше з’являється його зимове хутро. У холодну пору року соболь неохоче йде у воду і переходить струмки по деревах, повалених через них. У середині цих дерев мисливці влаштовують невеликі дерев’яні ворота і вішають на них волосяні сильці, які прикріпляються за допомогою волосяних мотузок до великих каменів.
